Стаття в "Гардіан" ілюстрована двома промовистими фотографіями. На одній - на тлі пам'ятника у Бабиному Яру заплакана сива жінка, інша - архівна від 1941 року, на якій над ямою із розстріляними тілами заклякли в страху цивільні, які підуть до тієї ями наступними. За ними - тягнуть руки догори нацисти.

Плани Київської міськради збудувати готель біля найбільшого в історії Голокосту місця розстрілу збурили зливу емоцій -- від гніву до розчарування. За підрахунками самих нацистів там лише за два дні у вересні 1941 німецькі війська СС, місцеві нацистські колаборанти й українські поліцаї розстріляли 33 771 українського єврея.

"Гардіан" цитує одного із членів Київради, опонента мера Черновецького, Сергія Мельника. Він розповів, що рішення приймалося за зачиненими дверима, і що 67 членів ради проголосували, по суті не знаючи, за що саме вони віддали свої голоси.

Бабин Яр подавався в переліку десятків інших місць для можливого будівництва готелів до футбольного чеміпонату Євро-2012. Головний рабин Києва Яків Блейх нагадує, що коли три роки тому єврейська громада пропонувала збудувати біля Бабиного Яру музей і релігійний комплекс, ця пропозиція наразилася в мерії на спротив. Однак, коли на тому місці збудували станцію метро ніхто не кричав, а можливо кричати потрібно було, - каже рабин.

Газета нагадує, що за радянських часів у Бабиному Яру десятками років не було жодного меморіалу на місці розстрілів. Знеохочувалися також згадки про те, що більшість загиблих були євреями. Саме цей факт надихнув Євгенія Євтушенка на дисидентську поему в 1961 році "Бабин Яр", яку через рік взяв за основу Дмітрій Шостакович для своєї 13-ї симфонії.

Коли в 1976-му році в Бабиному Яру таки відкрили пам'ятник, його присвятили радянським людям, які втратили там життя. І лише в 1991 після розпаду СРСР, - нагадує газета, - там було відкрито меморіал єврейським жертвам, більшість із яких полягли 29 і 30 вересня.

Однак, хоча Бабин Яр тепер більше пам'ятають як місце масового винищення єврейської громади Києва, нацисти, відступаючи розстрілювали там і військовополонених, і партизан, і ромів, і людей з розумовими відхиленнями. За одними підрахунками, в Бабиному Яру полягли від 70 до 120 тисяч людей, за іншими - не менше 200 тисяч.