Ольга Макарчук Бі-Бі-Сі, Київ

“Шукаємо стрілочника” – пише “Газета по-київськи” про досі наймасштабнішу в Україні аварію потяга “Столичний експрес”.
Тема “стрілочника” стала темою першої шпальти ще одного видання – газети “Україна молода”, яка у назві статті запитує – “Хто ці стрілочники?”.

Йдеться про аварію швидкого потяга Дніпропетровськ-Київ, який повністю зійшов з колії менш ніж за годину до прибуття до Києва – жертв не було і лише трьох із понад п’яти сотень людей було госпіталізовано. Найбільшу увагу журналістів привабило те, що, за поясненнями гендиректора “Укрзалізниці”, аварія сталася через диверсію - себто, через те, що хтось дістався стрілочного пристрою і прив’язав до нього шнурок.

Представниця “Укрзалізниці” Наталя Плєханова розповіла “Газеті по-київськи”, що стрілочні пристрої в Україні не охороняються. “Ці механізми захищені від несанкціонованого доступу металічною покришкою, яка або закрита на замок, або взагалі заварена. Спеціально ті пристрої ніхто не охороняє, бо нікому раніше в голову не приходило туди лізти” – каже пані Плєханова.

Ту справу нині розслідує МВС та СБУ, проте “Газета по –київськи” зауважує, що знайти винного, який поставив під загрозу життя сотень людей, має бути для них справою честі “Причому це має бути не хрестоматійний в усьому винний “стрілочник” із знаменитого прислів’я. Стало очевидно, що безпека на залізниці забезпечена недостатньо, якщо до життєво важливого приладу може дістатися кожен бажаючий. Чекаємо на зміни, бо інакше в українських потягах не можна буде їздити спокійно.”

“Газета по-київськи” також публікує інтерв’ю зі Степаном Гавришем після його призначення президентом на посаду судді Конституційного Суду. Пан Гавриш каже, що дізнався про підготовку того указу в четвер по обіді, коли президент попросив його з ним зустрітися. Зі слів пана Гавриша, президент Ющенко сказав йому, що вони поділяють спільні цінності, що він один із найбільш досвідчених знавців конституційного права і що його кандидатуру він розглядав два дні і дійшов висновку, що вона найбільш приваблива з усіх, які існують. Степан Гавриш ухилився від відповіді на запитання, чи згадував президент про те, що у 2004-му він захищав у Верховному Суді інтереси Віктора Януковича.

Коментуючи те, яким чином відбудеться призначення, якщо присяги суддів мають складатися в Верховній Раді, яка по-перше, розпущена, по-друге, навряд на це погодиться, пан Гавриш каже: “Я запитав про це в президента. Він мені відповів, що це питання він проведе шляхом політичних консультацій. Йдеться про політичний пакет компромісів, серед яких буде і питання присяги нових суддів”. Разом із тим, він прогнозує, що в найближчі два – три тижні того не відбудеться. Сам Степан Гавриш є прихильником дострокових виборів, проте запевняє, що буде незалежним і не служитиме нікому особисто.

“Газета по-українськи” в статті Максима Стріхи під назвою “Президент перехопив ініціативу, але український літак може розсипатися в повітрі” пише про дискутовану нині в Україні тему різко наступальних кроків із боку Ющенка.

“Газета по-українськи” стверджує, що юридичного бліцкригу в президента не вийшло, оскільки Конституційний Суд так і не припинив провадження щодо указу про розпуск парламенту від 2 квітня, а новий Генпрокурор Святослав Піскун навряд опонуватиме коаліції. І навіть якщо вибори відбудуться 24 квітня, вони, мовляв, навряд щось змінять на краще, оскільки голоси виборців на користь партій коаліції та опозиції знову поділяться навпіл, а незначна перевага однієї сили над іншою означатиме лише невизнання виборів переможеними, що дасть їм змогу заблокувати роботу парламенту, не взявши мандатів.

Максим Стріха пише: «Та й навряд чи можливі чесні вибори у сьогоднішніх умовах. Коли ”ставка стає більшою за життя”, адмінресурс і брудні технології використовуватимуть усі без винятку. Тим часом уже на початку травня в ”Голосі України” почнуть з’являтися підписані спікером Олександром Морозом закони, ухвалені розпущеною Верховною Радою після 2 квітня. І, якщо Конституційний суд не ухвалить свого рішення, сотні тисяч українських чиновників ”розриватимуться”: виконувати ці закони чи ні?».

Політолог Максим Стріха називає усе це авіаційним терміном ”флаттерінг” – це коли літак починає небезпечно вібрувати і постає загроза того, що він розсиплеться в повітрі. «Очевидно, що український літак із потенційного ”флаттерінгу” можуть вивести не суди (наші політики спільно опустили довіру до них ”нижче плінтуса”), не майдани (ті ж політики суттєво дискредитували їх, платячи мітингувальникам гроші), а домовленості», які, на думку автора, мають бути не в площині бути чи не бути виборам, а як зробити так, щоби вони були чесними та прозорими.