Ольга Макарчук Бі-Бі-Сі, Київ

Видання пише - „Не зв’язуйтеся з Росією”.

Економіст пише, що черговою „жертвою” тієї політики може стати Японія по тому, як Роял Датч Шелл, і дві японських компанії – Мітцубіші та Міцуї – через тиск із боку Росії були змушені продати контрольний пакет акцій в проекті Сахалін-2 „Газпромові”.

„Господарі Газпрому в Кремлі не сумніваються в своєму бажанні, притримати великі енергетичні компанії в руках сім’ї. Російські урядовці ускладнили життя проекту Сахалін, погрожуючи жахливими наслідками незначної шкоди довкіллю. Коли йдеться про енергетику, Росія Владіміра Путіна схиляється до грубої поведінки попри запевнення в тому, що вона є надійним партнером. Окрім хуліганства з Юкосом, вона не раз погрожувала своїм сусідам, перекрити їм газопостачання.

Минулої зими Газпром шантажував новий прозахідний уряд України, відрізавши країні газ у розпал суперечки навколо ціни на блакитне паливо. Епізод був „холодним душем” для Європи, яка покладається на Газпром в чверті свого газу. Японія, яка є майбутнім отримувачем газу з Сахаліна, тепер також залежатиме від Газпромівської милості.”

„Власть дєнєг” у своїй статті „Піде на УРАн” досліджує те, які країни можуть отримати доступ до українських уранових покладів. Видання пише, що Україна „казково багата” на уран, проте обсяги тих покладів не оприлюднюються, хоча за даними МАГАТЕ, мінімальні запаси урану в Україні оцінюються в 95.7 тисяч тон, а це – 20 мільярдів „уранових” доларів. „Лише 260 мільйонів доларів інвестицій необхідно для нарощування видобутку урану в Україні.

Справа варта заходу: за прогнозами аналітиків, ціна на уран на світовому ринку наступного року подвоїться та перевищить 200 доларів за один кілограм. Проте, Україна ніяк не може знайти ті гроші.” – пише „Власть дєнєг”, яка серед тих, кому може дістатися український уран, називає російські інвестиції компанії ТВЕЛ, яка постачає ядерне пальне для українських АЕС, французьку Areva, канадську Gold Corporation та японську Itochu Corporation.

„Інтер-хлопчик” – так, перефразовуючи відому радянську стрічку „Інтер-дєвочка”, пише журнал „Кореспондент” про призначеного на посаду першого заступника секретаря РНБО, власника телеканалу Інтер Валерія Хорошковського. Журнал також нагадує, що до призначення Хорошковський обіймав посаду президента Євразхолдинга, головного виробника сталі в Росії а відразу після указу бізнесмен офіційно став мійльонером – кіпрська компанія KN Steel Industry, афільованою особою якої є Хорошковський, продала майже відсоток акцій гірничо-металургійній групі Євраз за понад 80 мільйонів доларів.

Проте, окрім посилення медіа-впливу, прихід Валерія Хорошковського до команди президента може мати й певні політичні наслідки: „Процес „полювання за головами та ресурсами” відбувається напередодні активізації політичної боротьби наступного року – можливого дострокового розпуску парламенту і скасування конституційної реформи. () Але останні кадрові ходи Ющенка вказують на те, що РНБО і вся команда президента переорієнтуються на рішення економічних проблем.

Утім, у явлення Хорошковського народу може бути ще одна мета. Як уважає експерт Кость Бондаренко, цей бізнесмен і політик – вдала кандидатура на посаду Міністра закордонних справ. Партнерські зв’язки з крупним російським бізнесом, а також досвід роботи з євроінтеграції на посаді міністра економіки роблять з Хорошковського майже ідеального кандидата.”

Також „Кореспондент” у своїй статті „ЖЕКономіка” досліджує тему масових неплатежів за комунальні послуги після підвищення їхніх тарифів. Видання пише, що це поставило житлово-комунальні господарства на межу катастрофи, проте замість правового врегулювання влада починає застосовувати репресії.

„Кореспондент” наводить дані з міст, якими хвиля підвищення пройшлася в першу чергу. Зокрема за минулий місяць лише 27.5% споживачів сплатили за тепло та гарячу воду в Харкові, мешканці Луганська розрахувалися за новими тарифами лише на третину, а в Донецьку – на 55%. Подібна ситуація в західних областях – зокрема через борги за газ минулого тижня без тепла залишилися 20 тисяч мешканців Ужгорода. Проте, як пише „Кореспондент, влада замість вдосконалення послуг, застосовує репресії:

„За умов недосконалості судової системи рішення не платити за комунальні послуги може дорого обійтися. Донецький мер Олександр Лукьянченко заявив про намір, описувати майно тих, хто не платить. Комунальники також активно практикують відімкнення як цілих стояків, так і окремих квартир. Причому відімкнути без попередження та будь-якого рішення суду можуть кожного, хто до десятого числа не розрахувався за минулий місяць. Але більш ефективним методом боротьби з боржниками комунальні служби називають суд. Адже навіть якщо грошей на погашення боргу в неплатника немає, його майно описують, а потім пускають з молотка.”