Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

Теми огляду

• “Власть денег” пише про те, що у проекті бюджету на наступний рік найбільшу суму субсидій на житлово-комунальні тарифи отримує Донецька область.
• До бюджетної теми, зокрема, до того, що передбачено для Донеччини у проекті бюджету на наступний рік, вертається і “Корреспондент”.
• “Експерт” пише про можливість “влиття” металургійних підприємств з бізнес-імперії Рината Ахметова до активів російського металургійного магната Алішер Усманова.
• Британський Economist присвячує кілька статей темі подальшого розширення ЄС.

“Власть денег” у статті “Кабмін допоміг батьківщині” пише про те, що у проекті бюджету на наступний рік найбільшу суму субсидій на житлово-комунальні тарифи отримує Донецька область: “У проекті бюджету 2007 Донецькій області на пільги та субсидії з платежів за житлово-комунальні послуги, газ та електроенергію виділено 367 мільйонів гривень. Це найбільша, серед інших областей, сума, передбачена на подібні витрати.

Противники “донецьких” можуть сказати, що нинішній уряд профінансував свою “малу батьківщину”, на території якої обертається досить багато коштів. Проте експерти можуть виправдати таку велику різницю тим, що Донецька область є однією із найбільш густо заселених – там живе близько 5 мільйонів громадян...

Проте висока щільність населення не пояснює іншого парадоксу. Донецька область вважається однією з найбагатших за рівнем доходів. Середня заробітна платня коливається на рівні у 1000 гривень, тоді як західні області традиційно бідніші – 600-700 гривень. Проте, за інформацією Міністерства будівництва та житлово-комунального господарства, рівень дисципліни у сплаті за комунальні послуги та електроенергію на Заході України є суттєво вищими, ніж на Сході та Півдні...

Картина виходить приблизно така: традиційно “бідні” західні області віддають перевагу життю не у борг, а більш забезпечені промислові регіони, зокрема, Донеччина, не соромляться максимально користуватися субсидіями на сплати тарифів,” – пише “Власть денег”, проте зауважує, що ці субсидії дуже подібні до наркотиків, які роблять добре тут і зараз, проте руйнують майбутнє.

Часопис також пише про те, як можна побачити рейтинг впливовості органів влади у бюджеті: “Проект бюджету 2007 в урядовій версії став черговим каменем Кабміну, кинутим у город президента. Йдеться про фінансування апаратів вищих органів влади.

Традиційно впродовж останніх років дотримувався паритет – Кабінет Міністрів, Секретаріат Президента та Верховна Рада отримували приблизно рівні суми на “життя”...Тепер Секретаріат Президент підрахував, що йому виділили лише 280 мільйонів гривень. Верховна Рада незворушно отримала 607 мільйонів, але Кабмін переплюнув усіх, отримавши 1 мільярд 900 мільйонів гривень.”

До бюджетної теми, зокрема, до того, що насправді стоїть за цифрами основного фінансового документу країни, звертається і “Корреспондент”: “Головний лобіст нинішнього бюджетного процесу – Кабмін, а тому уряд у першу чергу хоче збільшити кошти на своє утримання – загалом на 47%...

Не образять регіонали і рідні області – Донецьку та Луганську. Із субвенції у 500 мільйонів гривень, виділених на ремонт українських доріг, Луганщині дістанеться уполовину більше, ніж Львівщині. І це при тому, що області є рівними за населенням, території та довжині доріг.

Чимало уваги привернув і намір Мінфіну виділити 140 мільйонів на реконструкцію Донецького аеропорту. Ще більше – протискання дотацій у вугільну галузь з 3.5 мільярдів гривень минулого року до 5 мільярдів наступного. Водночас експерти вже давно кажуть, що дотації шахтарям обертаються прибутками металургів – “улюбленої” галузі донецьких олігархів. Центральною у першому читанні буде і 9 стаття проекту бюджету, де йдеться про відновленні вільних економічних зон...

Цих пільг та відшкодувань одна вільна зона могла збирати на мільярди гривень на рік, імпортуючи товари – від курятини до швейцарських годинників. Тільки через “чорну дірку” у Донецьку за 2004 рік було завезено 87% від загальноукраїнського імпорту курятини...Залатати ці “чорні дірки” у бюджеті Мінфін пропонує за рахунок підвищення податків та економії на громадянах.

Податки підвищаться на 0.3%, а зарплата буде зростати вже не так швидко, як у 2005-2006 роках – тоді зростання було на рівні 46%, а зараз – лише 12%” – пише “Корреспондент”. Часопис також подає два інтерв’ю – із нинішнім міністром фінансів, Миколою Азаровим, та його попередником на цій посаді – Віктором Пинзеником.

У своєму інтерв’ю “Корреспонденту” пан Азаров, зокрема, каже, що принаймні на 5 наступних років він хотів би забути про малий та середній бізнес: “Якби це залежало від мене, я би сказав: живіть, як хочете. Я ані заважати не буду, ані впливати, ані обкладати вас якимись податками. Ще працюючи керівником податкової служби, я переконався, що це – як стригти свиню: вовни мало, галасу багато. Витрати на адміністрування, фіскальне оподаткування дрібного бізнесу є більшими, ніж реальна віддача,” – заявив Микола Азаров в інтерв’ю “Корреспонденту”.

“Експерт” пише про можливість “влиття” металургійних підприємств з бізнес-імперії Рината Ахметова до активів російського металургійного магната Алішер Усманова. Часопис звертає увагу, що перша інформація про таку можливість з’явилася після візиту прем’єра Віктора Януковича до Москви, де його російський колега Міхаїл Фрадков заявив, що “питання ціни на газ є лише частиною комплексу питань, до яких доводиться повертатися,” і розповів про бажання росіян бути більш широко представленими в українській металургії, високих технологіях та обробній промисловості.

“Кілька тижнів тому СКМ отримала ліцензію на імпорт 2 мільярдів кубометрів газу. Тоді це виглядало безглуздим, враховуючи, що єдиним імпортером газу до країни є компанія УкрГазЕнерго, а будь-які інші канали імпорту не можуть бути налагоджені без згоди Газпрому. Проте у світлі нинішніх подій дії СКМ стають дедалі зрозумілішими.

Виглядає, участь у металургійних проектах Алішер Усманова, який також очолює газпромівську дочірню структуру Газпромінвестхолдинг, є гарантією цінових поступок по газу... Очевидно, рішення про злиття, якщо таке відбудеться, буде суто політичним. Програш Олексія Мордашов у боротьбі за європейський сталеливарний холдинг Arcelor сильно вдарив по амбіціях кремлівської еліти.

Реваншистські настої, які там визрівають, здійснюються в ідеї створення власного металургійного гіганту. І ціна цього питання має другорядну роль. Чи відбудеться оголошене Усмановим злиття металургійних активів, сказати важко. Очевидно, що компанія Рината Ахметова не була готова публічно обговорювати це питання... Проте багато в чому це залежатиме від ціни на газ. Росіяни добре це розуміють. І тому не соромляться робити пропозиції, від яких важко відмовитися. У цьому сенсі бізнес Ахметова став закладником політики Януковича, що може ще більше поглибити розкол, який вже намітився між ними.”

Британський Economist присвячує кілька статей темі входження до складу ЄС Румунії та Болгарії. В одній з цих статей часопис виступає на захист розширення Європейського Союзу: “Чіткої відповіді на питання проте, як далеко на Схід можуть посуватися кордони ЄС, не існує. Проте Румунія та Болгарія є європейськими країнами за визначенням...Утім, це не означає, що не існує жодних сумнівів у тому, що ці новачки готові приєднатися до союзу...

Також правдою є і те, що політична ситуація у всій Центральній Європі виглядає не дуже привабливо. Словаччина має слизький та трохи кримінальний новий уряд. Прем’єр-міністр Угорщини спровокував масові протести тим, що брехав про стан економіки. Популістська коаліція у Польщі розпадається.

Чехи взагалі полишили намагання утворити хоч якийсь уряд. Скрізь такі потрібні економічні реформи загальмувалися. Розмірковуючи над усім цим, не дивно, що дехто запитує, наскільки правильним було рішення впустити навіть ці країни до ЄС. І все ж таки, якщо поглянути на європейську історію у перспективі, це є лише дитячою хворобою росту. Багато інших членів ЄС потерпають від організованої злочинності та корупції, а також мають погані та нестабільні уряди.

Саме старіші члени ЄС найбільше опираються реформуванню своїх економік, і в результаті потерпають від проблем, пов’язаних із низькими темпами росту. Водночас економіки більшості нових членів ЄС зростають швидшими темпами, і покращують показники всього континенту. Трудова міграція, попри побоювання, також принесла користь...

Стара Європа надзвичайно виграла від того, що імпортувала стабільність поза свої кордони. Так трапилося із Грецією, Іспанією та Португалією у 1980 році, коли приєднання до ЄС допомогло посилити демократію, верховенство права та економічний розвиток у державах, які довгий час не знали жодної з цих переваг. Такими ж міркуваннями треба керуватися при підході до нових чи майбутніх членів,” – пише Economist, називаючи навіть Туреччину серед цих можливих майбутніх членів, проте навіть на згадуючи і словом про Україну.