Ольга Бурда Бі-Бі-Сі, Київ

Українська преса спостерігає за кадровими змінами, які відбуваються в найвищих ешелонах української влади.

Ніби у відповідь на все більше число в урядових структурах ставлеників Партії Регіонів, президент Віктор Ющенко підсилює свій секретаріат новими кадрами.

Щоправда, більшість із них вже відомі своїми попередніми посадами. Українські газети пишуть про призначення екс-міністра економіки 32-річного Арсенія Яценюка на посаду першого заступника голови президентського секретаріату, а також про те, що ще одним заступником Віктора Балоги став екс-міністр транспорту 30-річний Віктор Бондар.

Що ж стосується Яценюка, то "Газета по-київськи" називає його улюбленцем Віктора Ющенка. "Ще б пак, під час складних президентських виборів Яценюк, який тоді виконував обов‘язки голови Нацбанку, не дав країні провалитися у прірву фінансової кризи". Результатом його роботи на посаді міністра економіки стало відчутне наближення України до вступу у Світову організацію торгівлі.

За тим, що Яценюк не потрапив до уряду Януковича, оглядачі бачать далекоглядність президента, який, мовляв, береже цінний кадр для майбутнього.

Про нових людей в команді Віктора Януковича пише "Газета по-українськи".

”До уряду прийшла прагматична та цинічна публіка”. Під таким заголовком Газета по-українськи подає інтерв‘ю з львівським політологом і культурологом Тарасом Возняком, який вважає, що через гуманітарну політику уряду Януковича Україну продовжують втягувати в російську зону впливу.

"Сьогодні ми маємо повернення олігархату, великого бізнесу. Принаймні найпотужнішої його групи. Його представники робитимуть все для того, щоб повернути свої гіперприбутки, які вони втратили за півтора року.

Все інше — українська мова, культура — лише інструменти для вирішення питання опанування владою, формування бюджету під себе та формування максимально сприятливих умов функціонування крупного бізнесу.

Проблемою розвитку та утвердження української мови цей уряд узагалі не буде цікавитися. Як правило, ”українські” чиновники й політики з чи не всіх політичних таборів переймаються гуманітарними питаннями тільки тоді, коли хочуть прийти до влади.

Але тим людям, які прийшли зараз, українська і навіть російська мова байдужі. Вони від цього дуже далекі. До уряду прийшла досить прагматична, якщо не цинічна публіка, що дбає лише про власні інтереси" - цитує "Газета по-українськи" політолога та культуролога Тараса Возняка.

Пишуть сьогоднішні газети і про чергову трагедію на донецькій шахті імені Засядька.

"Немов ковдрою накрило!.."

Потерпілі, але вцілілі гірники шахти ім. Засядька згадують пережите під землею. Їхніх загиблих колег готуються проводжати на останній підземний горизонт.

Отже, у п'ятницю Донеччина, де сьогодні оголошено траур, попрощається із загиблими гірниками, смерть яких подовжила список сиріт відразу на 16 дітей. Один із гірників нині перебуває в лікарні у важкому стані. Ще вісім потерпілих балансують на межі між середнім та важким станом. І більшість потерпілих в день аварії не поспішали давати однозначну відповідь щодо свого повернення в шахту. Дехто відмовчувався, дехто сумно посміхався й казав: "Подумаю..."

А дехто називав свіжу трагедію, в якій багатьом вдалося вціліти дивом, останнім попередженням підземної стихії на кілометровій глибині , що знову й знову виявила свій злий і підступний норов. До офіційних висновків експертної комісії ще далеченько.

Однак багато хто з гірників уже зараз свідчить, що на початку зміни концентрація газу була високою — до 3,5 відсотка. Зрештою, на це відреагувала й відповідна апаратура, що знеструмила виробки. "Тут загазованість майже завжди така, — зізнаються шахтарі. — Але ж не завжди викиди трапляються. Раз пронесло, другий, третій, а на четвертий нас і накрило..."

"Газета по-київськи", повідомляючи про "епохальну подію", пише, що 20 вересня, тобто, позавчора, уперше після аварії на ЧАЕС (вперше за останні 20 років), до Чорнобиля з Києва вирушив маршрутний автобус. І тепер до Чорнобиля, (але не до атомної станції, а до містечка, яке дало їй назву і яке зараз є "столицею" 3-кілометрової зони відчуження), дістатися можна так само, як і до Василькова, Вишневого чи Вишгорода – на звичайнісінькій маршрутці.

На автостанції Полісся кажуть, що просто пішли назустріч людям, які працюють в містечку Чорнобиль, і могли доїхати звичайним транспортом лише до перепускного пункту Дитятки, а далі або через місто атомників Славутич, а це чималенький об‘їзд, або з попутними автівками, які мали спеціальний дозвіл на в'їзд до зони.

Відтепер щодня до Чорнобиля є три прямих рейси. "Газета по-київськи" цитує водія рейсу в зону Володимира Гончаренка. "Радіації не боюсь, а рейс людям і справді потрібен. При в'їзді та виїзді з 30-кілометрової зони мікроавтобус перевіряє інспектор з дозиметром. Він точно помітить перевищення норми, сподівається водій нового автобусного рейсу до Чорнобиля.