Наслідки руйнівного землерусу і цунамі в Індійському океані і надалі домінують на шпальтах британських часописів, більшість яких зосереджуються на проблемі надання допомоги потерпілим і пошуках тисяч людей, які й досі вважаються зниклими безвісти.

Багатьох зниклих безвісти ніколи не вдасться знайти

Кілька газет виносять на перші шпальти фотографії загиблих британців і попередження, що їх кількість може зрости з теперішніх 40 до майже двохсот. Індепендент, водночас, зауважує, що інші європейські країни можуть зазнати набагато більше людських втрат:

"Кілька тисяч туристів з Європи ймовірно ніколи не повернуться з екзотичних відпусток у теплих країнах Індійського океану, ставши жертвами стихії. Хоча це не можна порівняти з втратами Індонезії чи Шрі-Ланки, але для таких країн, як Швеція, це може стати найбільшою трагедією у мирний час".

Далі, повідомляючи про те, що уряд Таїланду, де відпочивала більшість туристів з Європи, оголосив про припинення пошукових операцій, газета подає невтішну статистику:

"Швеція: 52 загиблих, 2 тисячі 915 зниклих безвісти, Німеччина: 60 загиблих, понад тисяча зниклих, Італія: 18 загиблих, 570 зниклих, Норвегія: 16 загиблих, понад 400 зниклих Франція: 22 загиблих, сотні людей досі не вийшли на зв'язок. Не в останню чергу через такі важкі втрати, країни Європи активно відгукнулись на заклик надати допомогу жертвам трагедії. Норвегія пообіцяла 150 мільйонів доларів, Швеція 120 мільйонів, Італія і Британія - майже по 100 мільйонів".

Таймс у матеріалі на цю тему пише, що приватні пожертви у Британії вже перевищіли обсяг допомоги, обіцяний урядом, і становлять 130 мільйонів доларів, хоча уряд тепер обіцяє теж підвищити свій внесок. Водночас, часопис зауважує, що навіть у такий час лиха і масового виливу доброї волі, дехто не гребує прибутками, і пояснює:

"Йдеться про компанії кредитних карток і банки, які беруть певний відсоток за кожну фінансову трансакцію, коли пожертви робляться окремим благодійним організаціям. Скажімо, дві компанії, які обслуговують рахунки організації "Оксфам" беруть за збір коштів телефоном чи через Інтернет від 1 до 3%.

Організація вже зібрала понад 8 мільйонів доларів, і, відповідно, ті компанії заробили на цьому кілька десятків тисяч. Подібна ситуація з Червоним Хрестом та іншими допомоговими організаціями. Закон цього не забороняє і покладатися доводиться виключно на добру волю фінансових інституцій, деякі з яких вже заявили, що свої комісійні також пожертвують у фонд допомоги".

СПІЛЬНУ ЄВРОПУ ВИЗНАЧАЮТЬ НЕ ГЕОГРАФІЧНІ КОРДОНИ?

Спільна Європа розширюється надалі

Файненшл Таймс вміщує у розділі коментарів статтю комісара Євросоюзу з питань розширення Оллі Рена під промовистим заголовком "Європу визначають цінності, а не кордони". Підсумовуючи рік, що минув, коли лави ЄС збільшилися на 10 нових членів, а також завершилися переговори про вступ з Болгарією і Румунією і було ухвалене рішення розпочати ці переговори з Туреччиною, Оллі Рен пише, що організації настав час перевести подих і спокійно замислитися над своїм майбутнім:

"Мене часто запитують, де межа розширенню Європи, на що я завжди відповідаю: ми не можемо зачиняти двері назавжди. Мапу спільної Європи повинна визначати європейська ментальність, європейські цінності. Географія лише визначає загальні рамки, але кордони повинні визначатися іншими чинниками. Нова конституційна угода визначає, що Союз є відкритим для усіх європейських країн, які поважають його цінності і віддані ідеї їх спільного поширення".

Одним з ключових чинників є те, що Оллі Рен називає "європейським покликанням", що вимірюється устремлінням країни і бажанням її народу стати членом ЄС. І тут, пише комісар з питань розширення, виявляються певні парадокси.

Наприклад, Туреччина виявляє набагато більше таких устремлінь, аніж, скажімо, Норвегія, яка вже сьогодні відповідає усім критеріям членства, але не прагне його. Але розширення, за твердженнями пана Рена, є не єдиним політичним напрямком, якого дотримується ЄС у стосунках з іншими країнами, і в цьому контексті він згадує про Україну:

"Ми підтримуємо прагнення українців до демократії і верховенства права за допомогою політики сусідства, яка сприяє розбудові вільної торгівлі, політичному діалогу і контактам на рівні пересічних громадян, що відіграє ключову роль в інтеграційних процесах. І в цьому також є відмінність європейських цінностей і принципів від, скажімо, політики Росії, яка й досі базується на принципах розподілу сфери впливів. І якщо країни, які прагнуть приєднатися до ЄС, цілковито поділятимуть спільні цінності, Європа буде більш безпечною, з гарантованим миром і процвітанням".