Тоні Блер: війська повернуться до Різдва

Про цю військову новину докладно пише "Дейлі Телеґраф".

Незважаючи на те, що, як каже прем'єр Тоні Блер, остаточне рішення з цього приводу ще не ухвалено, однак його слова звучать, ніби він вже все вирішив, зазначає газета.

Сьогодні британський уряд заслухає Тоні Блера та міністра оборони Джеффа Гуна, які рекомендуватимуть перевести 650 британських вояків з півдня Іраку до його центральної частини, де розміщені американські війська, які, як очікують, братимуть участь у військових операціях у Фаллуджі.

"Виступаючи в парламенті, прем'єр не вказав конкретно, куди саме переведуть британських вояків, однак підтвердив, що в жодному разі ні до Фаллуджі чи Багдада".

Як пише газета, Тоні Блер також сказав, що у разі передислокації полку "Блек Вотч", солдати все одно повернуться додому ще до Різдва, саме тоді завершується їхній шестимісячний термін перебування в Іраку.

Оглядач газети пише, що частина лейбористів, які виступають проти рішення про передислокацію британських військ, пропонують провести голосування з цього питання. Лідер британських консерваторів, який не підтримав цю ідею, все ж закликав Тоні Блера бути відвертим з парламентом і народом.

Майкл Говард запитав Блера, чому саме зараз американцям, які мають 130 тисяч вояків в Іраку, потрібні 650 британських солдатів. Тоні Блер відповів, що американські війська готують до масштабних операцій у Фаллуджі і зазначив, що "невдовзі ми побачимо збільшення військової активності в Іраку."

"Блер заперечив твердження, що прохання США передислокувати британські війська в Іраку має політичну мотивацію, а саме - допомогти Джорджу Бушу виграти президентські вибори".

Британія-ЄС: ми не хочемо бути в ізоляції

Інший британський часопис "Гардіан" пише про ще одну проблему, яка стоїть перед Британією. Кореспондент Філіп Стівенс запитує: "Чому французи почувають себе комфортно, будучи французами та водночас європейцями, тоді як ми все ще вибираємо - британці ми чи європейці?"

Жак Ширак і Ґергард Шредер: справу зроблено

"Доки ми будемо протиставляти британськість європейськості, ми приречені!"

Як пише часопис, розширення Європейського Союзу змінило його політичну географію. Союз Німеччини та Франції вже недостатній, аби підштовхувати країни ЄС до більшої інтеграції.

Щодо Британії, зазначає часопис, доки тема Євросоюзу залишатиметься полем битви між різними політичними силами в країні, доти єврофобія частини політичного естеблішмента та громадської думки, яка все ще "у пастці минулого", будуть проти таких проєвропейських урядів, як уряд Тоні Блера.

Як пише кореспондент Філіп Стівенс, країна не мусить вибирати між Євросоюзом та США:

"Великобританія не повинна продовжувати визначати свої амбіції в Європі, керуючись тим, що прийнятне для Вашингтона".

На думку Стівенса, якщо в Британії відбудеться референдум з питання - більш активна участь в ЄС чи ізоляція - британці більш тверезо оцінять ситуацію, ніж зараз свідчать опитування громадської думки.

Британці все-таки не хочуть бути в ізоляції, впевнений оглядач. Проте, на його думку, проєвропейський британський уряд робить дуже мало, щоб мобілізувати громадян відповісти "так" "європейськості" Британії.

"Лорд Палмерстон сказав відому фразу: у Британії немає союзників, а є лише інтереси. Сьогодні світ є таким, що реалізувати інтереси можна тільки за допомогою союзників. Можливо, ми не забуваємо нашого минулого, однак не можемо уникнути майбутнього".