Аляксандр Лукашенко прийшов до влади 1994 року, нагадує читачам "Файненшл Таймс". Перемога на референдумі про можливість знову балотуватися на президентських виборах здатна теоретично дозволити йому залишатися на посаді довічно, хоча йому все ж доведеться змагатися за переобрання кожні п'ять років:

"Голосуючи на одній з центральних виборчих дільниць у Мінську, пан Лукашенко пообіцяв "працювати самовідданіше і бути впевненішим у діях", якщо виборці висловлять йому довіру, підтримавши референдум".

Проте критики Аляксандра Лукашенка заявили, що організація референдуму була гіршою, ніж попередніх білоруських виборів:

"Опозиційна група "Хартія-97" заявиила, що отримує "дедалі більше" повідомлень про фальсифікацію голосування, що відбувалося водночас з виборами нижньої палати парламенту".

У Білорусі працювали спостерігачі від Організації з безпеки та співробітництва в Європі, однак вони спостерігали лише за перебігом виборів і не контролювали перебіг референдуму.

"Файненшл Таймс" цитує відповідь Аляксандра Лукашенка на критику референдуму західними урядами: "Спробуйте заспокоїтися і припиніть звинувачувати нас у порушеннях і шахрайстві. Подивіться на власні проблеми і розв'язуйте їх".

"Доведеться реагувати"

Газета "Ґардіан" наводить слова посла Британії в Білорусі. Браян Беннет сказав: "Наші відносини вже не дуже добрі. Якщо референдум не буде справделивим, це означатиме, що становище тут гірше, ніж ми хотіли б, і нам доведеться реагувати".

"Ґардіан" змальовує Білорусь як країну, 10 мільйонів людей у якій живуть на пересічну зарплатню у 80 фунтів стерлінґів; де небагато; де уряд жорстко контролює засоби масової інформації. 2000 року у Білорусі зникли четверо видатних опозиційних політиків, нагадує британська газета, і далі про нещодавню історію Білорусі:

"Пан Лукашенко 1996 року використав референдум, щоби подовжити свій перший термін до семи років. 2001 року йому дістався другий термін внаслідок голосування, яке, за словами західних спостерігачів, не відповідало міжнародним стандартам".