Фотографії двох усміхнених італійських жінок, звільнених в Іраку, вміщують практично усі британські часописи, висловлюючи, водночас, надію, що так само на позитивній ноті завершаться і поневіряння єдиного допоки британського заручника - інженера Кена Біглі, якого утримують понад тиждень.

"Дві Симони повертаються додому за викуп у мільйон доларів" - промовляє заголовок на першій шпальті Дейлі Телеграф, а Індепендент супроводжує статтю свого кореспондента у Багдаді заголовком "Викрадачів цікавлять лише гроші".

Не можна стверджувати, що за хвилею викрадень іноземців в Іраку не стоять політичні вимоги.

У деяких випадках, як, скажімо в історії з філіппінським водієм кілька місяців тому викрадачі ставили політичні вимоги - звільнення заручника в обмін на виведення філіппінського контингенту, на що офіційна Маніла погодилася.

Але принципове рішення Філіппін вивести нечисельну групу своїх вояків було ухвалено раніше. Коли ж ідеться про заручників з країн - ключових членів коаліції розраховувати на такі поступки не варто.

Індепендент посилається на одного з керівників міністерства внутрішніх справ Іраку, який каже: "Ці люди, тобто викрадачі, зовсім не дурні. Вони знають, що, скажімо, в Італії війна є дуже непопулярною і розуміють, що історія з викраденням набуде широкого розголосу, обурена громадськість чинитиме тиск на уряд, а відтак можна вимагати більше грошей за звільнення заручників. І це підтвердили деякі з викрадачів, захоплені іракськими силами безпеки.

"SORRY" SEEMS TO BE THE HARDEST WORD

Ірак і надалі домінує не лише на шпальтах, а й у ключових політичних подіях у різних країнах, про які на тих таки шпальтах читаємо.

Зокрема, багато матеріалів присвячують щорічній конференції урядових лейбористів і виступу прем'єра Тоні Блера з окресленням програмних положень з метою виграти третій термін при владі.

Але при усіх намаганнях прем'єра зосередитись на суто британських проблемах, над ним і надалі нависає тінь Іраку.

Завдання Тоні Блера дедалі ускладнили повідомлення буквально перед початком промови про загибель у Басрі двох британських вояків, але консолідації лейбористів зовсім не сприяє вперте небажання самого прем'єр-міністра визнати власні помилки.

Ґардіан виносить у заголовок рядок з пісні Елтона Джона "Так важко сказати "пробач".

Тоні Блер сказав, що міг би вибачитися за помилки розвідки щодо наявності у режиму Саддама Хусейна зброї масового знищення, якої так і не знайшли, але не збирається вибачатися за повалення самого режиму.

Як пише Ґардіан, промову перервав одинак, який вигукував із залу, що у прем'єра, цитуємо, "руки в крові", але насправді, зауважує часопис, йдеться не про окремі протести: значна частина лейбористів досі вважає цілу іракську кампанію помилковою.

Ірак залишатиметься ключовою темою політичних баталій не лише у Британії, де вибори відбудуться лише наступного року, а й у Сполучених Штатах, де президентська передвиборча кампанія виходить на фінішну пряму, а питання Іраку напевно домінуватиме у теледебатах Джорджа Буша і Джона Керрі, перші з яких відбудуться вже завтра.

Таймс у цьому зв'язку пише про нові твердження розвідувальних служб, які напевно зашкодять президентові.

Як твердить газета, розвідка попереджала Білий Дім ще до початку війни про можливість хаосу, який може спричинити вторгнення до Іраку.

В одній з доповідей йшлося про те, що прихильники Саддама можуть об'єднатися з войовничими групами у боротьбі проти окупації та нового іракського уряду.

Адміністрація Буша, як твердять розвідники, відкинула подібні висновки, назвавши їх не більше, аніж припущеннями. Але саме ці прогнози, як виглядає, справдилися.

Таймс пише, що сенатор Керрі напевно скористається новим конфузом для Білого Дому, щоби скоротити своє відставання від президента в опитуваннях громадської думки, але сам Джордж Буш все одно не може примусити себе сказати "пробачте", як у тій таки пісні сера Елтона Джона...