Хмельницька АЕС

"Зі словами "Господи, благослови" президент Леонід Кучма віддав наказ запустити новий, другий за рахунком, реактор на Хмельницькій АЕС, що він назвав ще одним кроком у напрямку зміцнення енергетичної безпеки країни та збільшення її експортного потенціалу. Він заявив, що Україна і надалі працює над стратегічним завданням розбудови енергетичного мосту між Сходом та Заходом, прагнучи стати експортером електрики і водночас транзитним коридором, яким російська електрика зможе постачатись до Євросоюзу."

Як зазначає "Файненшіал Таймс", запуск реактора в Хмельницьку і запланований на осінь запуск ще одного, в Рівному, має неабияке символічне значення для президента Кучми, який - нагадує часопис - має залишити свою посаду у жовтні цього року. Річ у тім, що відродження української атомної енергетики було однією з найбільших його цілей з того часу, як 1994 року він прийшов до влади. Часопис далі веде так

"Два реактори потужністю у тисячу мегават кожний, які використовують російську технологію та паливо, збільшать потужність української атомної енергетики на 18 відсотків. Цей різновид енергії вже забезпечує майже половину усієї електрики, що виробляється в Україні, - і є одним з найвищих показників в Європі."
"Файненшіал Таймс" нагадує, що хмельницькій та рівненський реактори почали будуватись у 80-ті роки, але були заморожені після чорнобильської катастрофи. Той інцидент, за оцінками часопису, призвів до зміни у настроях громадськості та політики щодо атомної енергетики по цілому континенту. Однак, пише "Файненшіал Таймс"

"Пост-радянський економічний занепад змінив настрої в Україні. На початку 90-х років широко розповсюжене розчарування крахом промисловості у цьому, одному з індустріально-найрозвиненіших регіонів Радянського Союзу, обумовило заклики до відродження атомної енергетики. Політики розглядали атомну енергію як дешеве джерело енергії, здатне забезпечити країні певну незалежність від імпортованої російської нафти та газу."

undefined  Пост-радянський економічний занепад змінив настрої в Україні. На початку 90-х років широко розповсюжене розчарування крахом промисловості у цьому, одному з індустріально-найрозвиненіших регіонів Радянського Союзу, обумовило заклики до відродження атомної енергетики. Політики розглядали атомну енергію як дешеве джерело енергії, здатне забезпечити країні певну незалежність від імпортованої російської нафти та газу Файненшіал Таймс

Як пише "Файненшіал Таймс", згідно з умовами угоди, за якими 1995 року президент Кучма погодився закрити напівзруйнований Чорнобиль, Україна мала б отримати для добудови нових реакторів півтора мільярди доларів кредитів від Євросоюзу, Європейського банку реконструкції та розвитку ті кількох західних країн. Однак, ті домовленності зазнали краху 2001 року, коли президент Кучма відмовився підвищувати ціни на електрику, що, за твердженням Європейського банку реконструкції та розвитку, було необхідно зробити для забезпечення платежів. Відтак, реактори були добудовані за допомогою внутрішнього і частково- російського фінансування."

Чорнобильська АЕС

Тема атомної енергетики і Чорнобиля, щоправда - побіжно, згадується і у статті, яку надрукував часопис "Гардіан". Йдеться про британського екперта Алана Флауеза, який впродовж 10 років досліджував наслідки чорнобильської катастрофи. Аж ось днями білоруський КДБ оголосив його персоною нон-ґрата і вислав з Білорусі. Ось як сам пан Флауез оцінює факт вислання

"Зазначивши, що його вислали вперше, він в інтерв"ю "Гардіан" зазначив, що на його думку то було спробою чинного білоруського уряду заткнути йому рота. Бо його дослідження могли виявитись шкідливими для колишнього та чинного урядів."

Білоруські провідники, веде далі британський дослідник, твердять, що їхня країна є демократичною, а білоруський університет, з яким він співпрацював, наголошує на власній відданості свободі слова. Втім, цитує Гардіан Алана Флауеза

"Будь-який проблематичний епізод історії - чи то сталінські чищення 30-х років чи ж радянська реакція на Чорнобиль - не є чимось таким, що в Білорусі заохочують для споживання пересічними білорусами. Такі речі теперішня адміністрація країни намагається не згадувати."

За словами професора Флауеза, до моменту вислання він міг робити свої дослідження без жодних перешкод, і дотепер білоруські власті ніколи не дорікали йому і не звинувачували у порушенні закону. Однак, 29 липня, коли він прийшов на зустріч з ректором білоруського університету, його зустріли представники КДБ і паспортного столу. Подібна практика навряд чи здивує будь-кого, знайомого з радянською, а в деяких випадках - і з пост-радянською дійсністю, втім, як виглядає, був тут і дещо несподіваний елемент

"Дії офіційних білоруських представників не були загрозливими і до нього ставились ввічливо і з повагою. "Офіцер міліції, - додає пан Флауез,- вибачився перед ним і запитав, чи він цілком задоволений процедурою."

На думку пана Флауеза, рішення щодо його вислання було узгоджено спецслужбами у консультації з деякими іншими міністерствами, як от міністерство внутрішніх справ. "Гардіан" зазначає, що британський Форін Офіс наразі очікує пояснень від білоруських властей щодо того, що трапилось.