Редакційна стаття в "Індепендент" дещо відходить від принципу "про мертвих - або гарне, або нічого", закликаючи не забувати про недоліки і прорахунки політики сорокового президента США, який помер у суботу:

Рональд Рейґан (праворуч) з Михаїлом Горбачовим започаткували кінець холодної війни

"Багато хто запам'ятає Рейґана як людину, яка повалила могутній Радянський Союз, і його особисту роль не можна недооцінювати, але деякі принципи його політики можна назвати сумнівними. Залучивши Москву до виснажливих перегонів у галузі озброєнь, Рейґан прискорив колапс адміністративної радянської економіки і політичного режиму. Але він настільки вперто захищав свій сумнозвісний проект "зоряних воєн", що це зашкодило досягненню історичної угоди з росіянами про масштабне ядерне роззброєння на саміті у Рейк'явіку 1986 року".

Від імперії до осі зла

"Індепендент" пише, що спадщина Рональда Рейґана у галузі оборони, яку варто було би залишити на звалищі історії, набула другого дихання за часів президентства Джорджа Буша у вигляді планів національної протиракетної оборони. Не менш невтішними називає "Індепендент" й інші паралелі із сьогоденням:

"Саме Рейґан повісив на Радянський Союз тавро "імперії зла". Двадцятьма роками пізніше політичний словник "збагатився" словосполученням "вісь зла" авторства Джорджа Буша. Але на цьому подібність холодної війни і теперішньої війни проти тероризму і завершується. Осама бін Ладен не є лідером ядерної наддержави і становить зовсім інакшу загрозу світові. Але жоден з уроків доби Рейґана не дає відповіді на запитання як перемогти тероризм".

1983 - американські війська на Ґренаді

Деякі елементи зовнішньої політики часів Рональда Рейґана могли і повинні були стати уроком для сьогоднішньої Америки, але не стали, веде далі "Індепендент", нагадуючи скандал "Іран-контрас" і втручання США у Центральній Америці:

"Вторгнення на Ґренаду 1983 року і спроби повалити лівий уряд в Нікараґуа Рейґан пояснював прагненням запобігти поширенню комунізму. Але ті кроки аж ніяк не похитнули Радянський Союз, натомість завдавши значної шкоди репутації самої Америки у світі. Так само, як і підтримка багатьох недемократичних режимів на Близькому Сході, у тому числі - не варто забувати - і режиму Саддама Хусейна".

Холодний душ на палкі надії

"Переможна хода євроскептиків у Польщі стане холодним душем для Брюсселя" - такий заголовок супроводжує статтю в "Таймс", присвячену виборам до Європарламенту, де перемогу прогнозують партії Анджея Леппера "Самооборона". Як пише газета, ця перемога, на ймовірність якої вказують результати усіх опитувань, стане першим кроком Анджея Леппера до влади у самій Польщі:

"Партію цього 64-річного селянина підтримують майже 30% поляків. "Самооборона" є другою найбільшою політичною силою в країні, і на тлі очевидного розколу в стані лівих перспектива приходу Анджея Леппера до влади виглядає дуже реальною".

Анджей Леппер: ліві розколоті, шлях до влади розчищено?

Для Заходу, веде далі "Таймс", така популярність політика-євроскептика виглядає справжньою загадкою - адже поляки абсолютною більшістю голосів підтримали вступ країни до ЄС. Пояснення, пише газета, треба шукати у розумінні розколу Польщі на, так би мовити, дві країни: "міську" і "сільську":

"Мешканці міст здебільшого підтримують членство країни у динамічному сучасному Євросоюзі. Саме завдяки виборцям у містах референдум схвалив приєднання до ЄС. Але, як виглядає, та перемога міста над селом була тимчасовою. Зубожілі селяни завжди були проти Європи з її щедрими сільськогосподарськими субсидіями у старих членах ЄС і небажанням справедливо ділитися з новачками. І схоже, що обіцянка Анджея Леппера вимагати ретельного перегляду умов вступу Польщі до ЄС з метою, як він каже, кращого використання потенціалу країни у галузі сільського господарства і промислововсті, імпонує багатьом виборцям".

Час загоювати рани?

"Франція ніколи не забуде, чим вона зобов'язана Америці - своєму надійному другові та союзнику" - ці слова президента Жака Ширака цитують усі видання, повідомляючи про урочистості на відзнаку 60-річчя Дня "Д" - початку висадки союзних військ у Нормандії, що вважають одним з поворотних моментів в історії Другої світової війни.

Нормандія: демонстрація єдності

"Файненшл Таймс" пише, що зібрання майже 20 світових лідерів на відзначення історичної події стало нагодою продемонструвати трансатлантичну єдність після глибокого розколу, пов'язаного з війною в Іраку:

"Президент Буш, який відчув гіркий присмак цього розколу під час візитів до Рима і Парижа, де його зустрічали десятки тисяч учасників протестів, сподівається, що дух єдності і співпраці, що панував на церемонії у Нормандії, збережеться і під час саміту "Великої Вісімки", що розпочнеться у США у вівторок, і допоможе дійти згоди у питанні Іраку, загоївши одну з найглибших ран, завданих трансатлантичному союзові за усі повоєнні десятиліття".