Річка Буг, яка є прихистком великої кількості бобрів та різноманітних качок, є кордоном між Польщею та її біднішим східним сусідою - Білоруссю. Проте саме від першого травня цього року пункт перетину кордону між невеличким польським містечком Тересполь та більшим містом на терені Білорусі - Брестом, набере більшої, ґрандіознішої значущості. Цей пункт перетину кордону позначатиме початок Європейського Союзу.

Часопис додає, що від травня місяця цього року цей кордон позначатиме нові межі між багатшими країнами Європейського Союзу та їхніми біднішими сусідами з колишнього Радянського Союзу. Так само від першого травня цей кордон позначатиме межу між демократією та темним авторитарним правлінням. Таким чином цей перетин кордону позначатиме великий кидок на схід кордонів Європейського Союзу, який перемістив Берлін з околиць ЄС до серця нової Європи. Ґардіан веде далі

І от в умовах цих нових кордонів Європейського Союзу, Брюсель явно налаштований на те аби приборкати хвилю нелеґальної міґрації через ті нові кордони. Але у той сам час деякі з невиправних маленьких диктаторів старого радянського зразка на сіхд від тих кордонів у такій саме мірі намагаються стримувати своє населення від перетину кордонів. Білоруський президент з диктаторськими нахилами Аляксандр Лукашенка намагався робити все, аби закрити свою країну із західного боку. На відміну від білоруської ситуації, кордон сусідньої України з Польщею цілком доступний.

Кореспондент Ґардіан пише, що неподалік польського Тересполя білоруський кордон укріплений вежами спостереження, загородами з колючого дроту та парканами з електро-струмом, хоча, ніде правди діти, та електрика подекуди не спрацьовує з причини перебоїв з її постачанням. Часопис пише, що оця картина білоруського кордону, що відкривається оку з польського боку, до певної міри підкреслює тезу, що холодна війна ще не завершилась.

Сьогоднішній Таймс вміщує статтю, що зветься "Яловичина є більш британською аніж навіть королева". У матеріалі зокрема повідомляється

Колись британськість визначалась такими стереотипними характеристиками як так звана тверда верхня губа - манера говорити певним чином не рухаючи верхньої губи, що було притаманно вищим класам британського суспільства, непереборне бажання британців акуратно вилаштовуватися у різноманітні черги і майже повальна неспроможність говорити іноземними мовами. Проте зараз здається новітнє стереотипне визначення британців полягає у приказці - "ми є тим, що ми їмо".

Таймс наводить дані соціологічного опитування, у якому на запитання щодо найпоказовішого символа того, що значить бути британцем, більшість респондентів відповіли - реґулярно їсти ростбіф, або ж печену яловичину - класичну страву британського недільного ланчу. Часопис принагідно згадує, що власне ростбіф і є тим, що використовують французи для зневажливого визначення британців - les rosbifs. Таймс веде далі

Разом з ростбіфом як символ стовідсоткової британськості було визначено традиційну британську страву Фіш-енд-чипс, або ж смажену у тісті рибу разом зі смаженою картоплею. І лише на третьому місці респонденти розмістили британську королеву. Далі на четвертому місці за показником тотальної британськості розташувався королівський Букінґемський палац. А на п"ятому місці опинилась надзвичайно британська інституція - Англійський сніданок з беконом, яйцями та печеними бобами.

Тут Таймс додає, що саме визначення у списку питань стовідсоткових британських понять цього сніданку як "англійського" а не "британського" можливо й коштувало цій, як вже зазначалося, британській інституції більш високого місця за рахунок так званих кельтських голосів, або ж відповідей ірландців, шотландців та валійців. Таймс пише далі

Британський джин з тоніком, класичний колонійний коктейль часів підкорення Індії втім за шкалою британськості опинився аж на 87 місці. Але пиття чаю було поставлено десятим, хоча власне те саме можна типово зазначити про такі країни як Китай чи Японія, хоча також відзначається, що британці останньо почали пити більше кави. Традиційний недільний обід з тим таки ростбіфом - Sunday lunch посів тринадцяте місце за шкалою британськості, тоді як похід до пабу було визначено за цією ж таки шкалою британськості трохи вище аніж традиційні британські розмови про погоду.

Таймс з прикрістю зазначає, що класичне британське темне пиво - ель посіло лише 51 сходинку, хоча додає, що це водночас є певним досягненням, бо ж останньо британці дедалі більше надають перевагу світлому пиву типу ляґер. А сир чеддар було визначено як найбританськіший з усіх попри той факт, що помітна кількість чеддара нині імпортується з Канади та Нової Зеландії.

Дейлі Телеґраф друкує статтю у якій повідомляється, що більш ніж половина всіх британців бажала б залишити британські острови і жити десь за кордоном. Часопис зазначає

52 відсотки британців заявили, що розглядали б можливість іміґрувати за кордон і 7 відсотків з них заявили, що зроблять це буквально незабаром. Чверть з респондентів пояснили цей хід тим, що їм не подобається на що перетворилась Британія. Зростання злочинності, високі ціни на житло, довгі робочі години та жахлива погода подавалися як основні моменти бажання людей іміґрувати з Великої Британії. Найпопулярнішими напрямками потенційної іміґрації британців були країни з теплішим кліматом, над усе Австралія, Іспанія, Америка, Нова Зеландія, Франція та Італія.