Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Файненшіал Таймс вміщує репортаж кореспондента в Іраку під заголовком "Доля Іраку знову перебуває в руках шиїтської більшості та їхніх релігійних провідників". Чарльз Кловер пише, що шиїтське духовенство вирішило, що їхні послідовники зможуть здобути владу пропорційну до їхньої чисельності лише шляхом виборів.

"Вперше від 1920-го року аятоли мають владу визначати майбутнє іракської держави і забезпечити своїм послідовникам - мусульманам-шиїтам, які становлять в Іраку більшість - визначну політичну роль. Однак, першим їхнім завданням буде засвоєння уроків історії з тим, щоб зрозуміти помилку, якої вони припустилися 84 роки тому, коли шиїтське постання поклало край британській окупації Іраку, але в результаті привело до влади їхніх суперників - сунітів."

Кореспондент ФТ пише, що зараз в Іраку широко дебатується питання про те, чому шиїтам не вдалося тоді здобути владу. Він цитує релігійного провідника, який каже, що люди звинувачують шиїтське духовенство в змарнованій нагоді здобути свободу. Сьогодні, Великий Аятола Алі Сістані - духовний провідник шиїтів - опинився у майже такій самій ситуації, як свого часу і його далекий попередник Мохамед Такі Шіразі 1920го року.

"Ірак був в руках західного окупанта - тоді - Британії, сьогодні - США, що поклало кінець репресивному сунітському режиму. 1920го року - Оттоманській імперії, сьогодні - режиму Саддама Хусейна. За умов політичного вакууму шиїтські духовні провідники посіли центральне місце як одна з небагатьох організованих сил у країні. "

У червні 1920-го року - пише ФТ - аятола Шіразі ухвалив доленосне рішення.

"Посеред недовіри до планів Британії стосовно Іраку, посилення маргіналізації шиїтських лідерів від політичного процесу та зростання невдоволення поводженням британського окупаційного війська він оголосив фатву, що дозволяла шиїтам братися за зброю проти іноземних окупантів. Шиїти вийшли на вулиці."

Після низки поразок через 5 місяців повстанці склали зброю - нагадує ФТ. Вони заручилися обіцянкою Британії про суверенітет Іраку, яку через рік було виконано. Але потім шиїти втратили прихильність окупантів, які і надалі значно мірою формували політичну систему країни, і стали свідками того, як суніти скористалися можливостями, досягнутими завдяки жертвам шиїтів. Газета пише, що шиїтське духовенство донедавна діяло, зробивши висновки з тих уроків.

"До цього місяця шиїтські лідери переважно були зразковими учасниками політичного процесу і у винагороду дістали свою квоту місць в Урядовій Раді Іраку та кабінеті. У відповідь шиїти підтримували коаліцію, яка постала перед повномасштабним повстанням в центральному регіоні, населеному сунітами.

Але коаліція та шиїтське духовенство як виглядає досягло переломного моменту. Шиїти більше не покладаються на добру волю США, а вирішили, що лише вибори - єдина гарантія того, що вони здобудуть владу пропорційну до частки їхнього населення."

У разі, як шиїти повернуться проти американської коаліції, це означатиме поразку у війні.

Антоні Кордесман, Центр стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні

Саме про це заявив аятола Сістані, пише кореспондент ФТ, однак, лідери племен, які його підтримують, інакше тлумачать події 1920го року. Одна з версій вважає, що чільне духовенство тоді було підкуплене і склало зброю до перемоги, а згодом не вимагало розширення прав шиїтів.

Минулого тижня - пише ФТ - на півдні Іраку почалася низка демонстрацій, попри те, що аятоли поспішили заявити, що не закликали до громадянської непокори.

"У той час як духовенство, як виглядає, контролює своїх послідовників, існує ризик, що політичні вимоги Сістані вийдуть з-під контролю і виллються на вулиці. У разі, як шиїти рішуче виступлять проти американської коаліції - це буде нищівний удар по американській політиці в Іраку. Це означатиме поразку у війні".

Таймс оприлюднила дані опитування, згідно з якими, кожний п'ятий британець не погодився б, аби прем'єр-міністром країни була людина єврейського походження.

Така статистика шокувала громаду британських євреїв - пише газета, а також може завдати удару Майклу Говарду - лідерові консерваторів, який належить до ліберальної синагоги.

Згідно з дослідженням, кожен сьомий британець вважає, що масштаб Голокосту - перебільшений. І майже кожен п'ятий додав, що євреї у цій країні мають надто великий вплив.

Водночас, Індепендент цитує єврейських релігійних провідників, які запевняють що стосунки єврейської громади з рештою суспільства - добрі і що прем'єр-міністра єврейського походження швидко б прийняли.