Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Нове обличчя революції - Ніно Бурджанадзе

Індепендент вміщує підбірку статей про оксамитову революцію у Грузії в яких повідомляє, що новий лідер Грузії Ніно Бурджанадзе звернулася до США по термінову допомогу. Але перш за все виконуюча обов'язки президента скасувала указ Едуарда Шеварднадзе про запровадження в Грузії надвичайного стану, який, на її думку, не слід було видавати і в якому немає потреби. Грузія одна з найбільших реципієнтів американської допомоги у світі, і цього разу додаткові 5 мільйонів доларів нова влада просить аби провести у країні нові президентські вибори. Індепендент веде далі так:

Революція завершилася

Держсекратар США Колін Пауел запропонував Грузії американську допомогу відразу, тоді як Євросоюз заявив, що справедливі вибори необхідні аби відновити атмосферу довіри та впевненості у демократичності грузинської влади. Тим часом, життя у грузинській столиці повернулося до норми після того як натовпи демонстрантів відсвяткували перемогу безкровної революції. Лідер опозиції Михайло Саакішвілі закликав державних службовців повернутися до роботи і пильнувати, аби в регіонах не виникло жодних збройних рухів, які хотіли б скористатися перехідним періодом.

Iнша стаття Індепенденті проголошує, що визнання мудрості Шеварднадзе є недоречним. Колишнього президента Грузії високо оцінили на Заході через те, що він своєю відставкою врятував країну від громадянської війни та дезінтеграції. При цьому також не зовсім доречно вказують на позитивну роль міністра закордонних справ Росії Ігоря Іванова, який відвідав Тбілісі у момент найвищого протистояння і допоміг таким чином врятувати мир. Індепендент пояснює:

Грузинські війська врешті решт не підтримали Шеварднадзе

Насправді у Владіміра Путіна, буцім-то великого поборника демократії, вибір був простим іти військом на Тбілісі, так як це зробив у 1921 році Сталін і у 1989 році - Горбачов, чи не йти і змиритися з невідворотнім. Що стосується заслуг Шеварднадзе, то від нього сподівалися у 1992 році побороти корупцію і досягти добробуту для народу. В результаті він не вирішив жодної з принципових економічних проблем і на додаток перебрав під контроль власної родини до 70% прибуткових підприємств країни. Попереднього разу, коли у Грузії була оксамитова революція, яку брутально придушили війська 1989 року, Шеварднадзе був чільним членом політбюро, але нічого не зробив аби запобігти кровопролиттю.

Таймс, тим часом подає статтю з заголовком "Путін закликає відновити столітню традицію дружби Росії та Грузії" і таким чином використати дипломатичний виграш поїздки міністра Іванова, який допоміг домовитися про відставку президента Шеварднадзе. Владімір Путін запевнив майбутнє демократично обране керівництво Грузії у тому, що Росія прагне лише добра своєму сусідові. При цьому російський президент навіть скритикував Едуарда Шеварднадзе за безсиле маневрування між політичними силами та змагання за подачки з-за кордону. Таймс далі зазначає:

Іванов як символ миру та дружньої Росії

Критика Путіним Шеварднадзе засвідчила, що Росія була занепокоєна зближенням Грузії до НАТО та заграванням колишнього президента із Заходом щодо нафтопроводу Баку-Джейхан, який послабить російський вплив на Кавказі. До того ж Шеварднадзе продовжив певною мірою націоналістичну лінію попередника Звіада Гамсахурдії, який виступав різко проти Москви. Успішне посередництво Ігоря Іванова у зміщенні Шеварднадзе стало рідкісним проривом Московської політики щодо Грузії. Іванову вдалося досягти певного рівня довіри у грузинської опозиції, тим що російські війська на території Грузії залишилися нейтральними у конфлікті, і до того ж Іванов цілий час наголошував на тому, що його мати грузинка.

Консервативна Дейлі Телеграф тим часом переймається проблемами нової європейської конституціїі і проголошує у заголовку на першій шпальті, що Британія погрожує накласти вето на плани Євросоюзу. Мова йде про те, що офіційний Лондон ніяк не погоджується передати Брюселеві право на визначення своєї зовнішньої, оборонної та фіскальної політики, що певною мірою передбачається у проекті нової конституції. Переговори Тоні Блера та Жака Шірака з цього приводу не досягли прориву, і британський міністр фінансів Гордон Браун заявив, що Лондон противитиметься планам узгодження оподаткування в ЄС. Дейлі Телеграф подає такі подробиці:

Британський міністр фінансів скритикував, як на його думку, запровадження ЄС бюрократичних перепон для розвитку бізнесу у Європі і наміри гармонізувати податок на додану вартість та корпоративний податок. Британський уряд дав зрозуміти Брюселеві, що не погодиться на статті проекту конституції, які б запобігли Лондону накласти вето на розвиток Європейської оборонної політики коштом співпраці з НАТО, скасували б британське вето на податкові закони, передали б звітність мністра закордонних справ Брюселеві чи надали б необмежений пріоритет європейського кримінального законодавства над британським.