|
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Іракський опір та азербайджанські вибори Майже всі сьогоднішні британські видання присвячують великі матеріали недільному вибухові у Багдаді, внаслідок якого загинуло щонайменше шестеро, а поранено - десятки людей.
"Індепендент", крім повідомлення з місця подій та фото на першій шпальті, вміщує редакційну статтю, яка починається з критичного аналізу. Хто провадить партизанську війну в Іраку? "Попри всі американо-британські спроби приписати подібні напади залишкам баасистів та тим, хто прибув з-за кордону, - більш ймовірним видається простіше пояснення: їх провадять іракці, мотивацією яких є поєднання націоналізму, релігії та прагнення помститися. Самогубча ж тактика скеопійована з палестинців, співчуття до яких лише зросло, а зовсім не послабло, від часу вторгнення до Іраку" - пише "Індепендент". Тієї самої думки дотримується й автор матеріалу в "Ґардіан", якому вдалося зустрітися з деким з тих, кого він називає "бійцями іракського опору". Поміж ними, залежно від регіону країни - і націоналісти, і колишні прихильники Хусейна, і релігійно вмотивовані бійці. Других він, скажімо, зустрів у місті Тікріт - батьківщині Хусейна, а останніх - на шиїтському півдні. Перша ж зустріч відбувалася на північних околицях Багдада, - по тому, як американські вояки застрелили ще одного місцевого водія на перепускному пункті.
"Найбільше мене вразила відданість тому, що вони вважають своєю справою: звільнення Іраку від теперішніх окупантів. вони не є рештками баасистів. Навпаки, вони звинувачують Саддама Хусейна в тому, що це він привів американців до Іраку. Самі себе вони визначають як націоналісти. Один з них сказав: "Ми не хочемо, аби нашу країну окуповували сили, які очевидно переслідують власні інтереси, а не те, аби Ірак повернувся іракцям". Що чекати від азербайджанських виборів? Тим часом "Дейлі Телеґраф" в одній зі своїх редакційних статей закликає Захід звернути більше уваги на президентські вибори, які відбуватимуться в Азербайджані. За словами видання, тоді як Гейдар Алієв спромігся принести до країни, за допомогою системи жорсткого контролю та майже макіавелівського політичного досвіду, період повної стабільності, - тепер, коли він неспроможний керувати країною, ситуація може змінитися. "Те, що станеться потім, хвилює не лише вісім мільйонів азербайджанців, але і консорціум західних компаній, очолюваних BP Amoco, які надзвичайно зацікавлені у тому, аби в країні й надалі існувала стабільність".
Втім, за словами "Дейлі Телеґраф", перебіг подій в Азербайджані, схоже, не надто хвилює навколишній світ. Адже переможця вже майже визначено наперед - сорока дворічний Ільхам Алієв в обмін на обіцянки подальшої стабільності отримав підтримку і Заходу - в особі нафтових корпорацій, - і Росії, і Сполучені Штати обмежилися лише символічними протестами щодо порушень прав опозиційних кандидатів протягом передвиборчої кампанії. Схоже, що Азербайджан стане першою з "технічно демократичних" пост-радянських країн, яка втілить династичну модель передання влади, пише "Дейлі Телеґраф" - задаючись по тому питанням: а чи так це вже добре?
"Гарантіцї стабільності молодшого Алієва - це музика для чужинецьких вух. Важливо пам'ятати, що він - не у тому становищі, коли можна від самого себе надавати обіцянки. Плейбой з незначним досвідом урядової роботи, він не має нічого від харизми свого батька, який не лише створив навколо себе культ особи, а й витягнув з хаосу державу, яка функціонує. Зовнішній світ має уважно наглядати за проведенням виборів, і наполягати, аби вони були чистими. Хто б не переміг, - його треба заохочувати послабити тотальний особистий контроль, що його Алієв-старший запровадив щодо кожного інституту в тій країні". |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||