Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Британська преса в середу, 17 вересня: розслідування лорда Гаттона переходить до драматичної другої фази; в таборі американських демократів з'явиться новий кандидат у президенти, генерал Веслі Кларк; Європа багатьох швидкостей і рівнів інтеґрації неминуча.

Експерт був пригнічений

Драма другого етапу розслідування Гаттона

З-поміж внутрішньобританських тем найбільше місця в сьогоднішніх виданнях відведено на репортажі та коментарі з приводу, як пише сьогодні Financial Times, справжнього початку другого етапу розслідування лорда Гаттона, коли свідкам у справі урядового експерта Девіда Келлі адвокати покійного вченого, Бі-Бі-Сі і самого розслідування влаштували перехресне опитування. В заголовок статті теж винесено репліку одного з адвокатів:

"Міністерство оборони розіграло з науковцем російську рулетку".

Джеремі Ґомперц, адвокат родини Келлі, в своїх запитаннях до службовців міністерства оборони з точністю хірургічного скальпеля торкався больових точок - пише Financial Times:

Девід Келлі вчинив самогубство

Financial Times пише, що безжальний допит свідків, влаштований адвокатом Ґомперцом, продемонстрував, що чекає і репортера Бі-Бі-Сі Ендрю Ґілліґана, і міністра оборони Джефа Гуна, яких розслідування викликало для подальших свідчень.

"То був день, коли розслідування Гаттона зайнялося яскравим полум'ям."

Це вже газета Guardian, кореспондент якої пише, що процедури першого етапу розслідування тяглися, як академічний оксфордський семінар сонного пообіддя, але тепер вони перестали бути ґречними. І свідків видання називає не інакше, як жертвами:

"Першою жертвою перехресного допиту став Мартін Говард, заступник начальника військової розвідки в британському міноборони. Його розпікали, мов на грилі, - можна сказати, робили з нього кебаб - кілька правників. Вони були немов спущені з прив'язі! Замість м'якого мурчання до свідків і сухого, але ввічливого висловлювання думок, вони спорожнили цілу торбу професійних трюків: іронізували, несподівано зривалися на крик, ставлячи запитання, робили довгі вимовні паузи. І, звісно, найкращий прийом з усіх, коли ставлять запитання, а потім починають гортати папери, немов відповідь не варта, щоб її слухали".

Генерал з президентськими амбіціями

Кілька газет пишуть про певну розгубленість у таборі кандидатів у президенти США від партії демократів, що викликано появою в їх числі ще одного - і досить сильного - претендента. Times у своєму репортажі зі Штатів пише:

Генерал Веслі Кларк подається в президенти

"Пошуки партією демократів гідного суперника для президента Буша на виборах наступного року будуть сьогодні перевернуті з ніг на голову, коли до змагання долучиться колишній командувач сил НАТО генерал Веслі Кларк. Генерал Кларк каже, що висуває свою кандидатуру, бо переконаний, що Америці потрібно зараз справді сильне керівництво, здатне впоратися з численними труднощами як удома, так і за кордоном".

Times зауважує, що оглядачі досі не визначилися щодо того, якими будуть наслідки такого запізнілого долучення до перегонів. Генерал Кларк не має політичного досвіду, а демократом він себе оголосив лише на початку цього місяця. Водночас багато хто вбачає в ньому чи не єдину людину, здатну кинути президентові Бушу виклик у питаннях національної безпеки.

Європейська інтеґрація матиме багато швидкостей?

Independent - єдина з британських газет, яка сьогодні бодай побіжно, до слова, згадує Україну. Аналізуючи в редакційній колонці результати шведського референдуму для подальшої долі європейської інтеґрації, оглядач Independent Геміш Макрей пише:

Європа буде неоднорідна, але єдина

Автор статті в Independent порівнює підхід Франції і Німеччини, які домагаються тіснішого політичного союзу в межах ЄС і складають його серцевину, із так званим зовнішнім кільцем Євросоюзу в особі Британії, Швеції та, можливо, когось із нових членів, які обстоюють потребу повільнішої політичної інтеґрації, зате мають швидші темпи економічного зростання. Будуть винятки - пише Independent - але загалом ті, хто швидко просуватиметься політично, буде економічно просуватися повільно.

До кого приєднаються нові члени ЄС?

Обстоюючи неминучість Європи багатьох швидкостей, автор у якості одного з арґументів наводить долю подальшого розширення ЄС:

Якщо Румунія у Європі, то чому тоді не Україна?

Independent

"Нові члени Євросоюзу побачать, що опинилися не в такому монолітному клубі, як собі гадали. Хтось захоче приєднатися до серцевини, хтось - до зовнішнього кільця ЄС. Але це буде страшенно позитивним кроком на майбутнє. Бо треба ж замислитися над тим, де Європа закінчується. Якщо Румунія у Європі, то чому тоді не Україна? Якщо Україна, то чому не Росія, більшість населення якої живе у Європі - на відміну, скажімо, від Туреччини, більшість населення якої живе в Азії".

Автор статті в Independent вважає, що перспектива членства Росії у ЄС рано чи пізно стане на порядку денному. Тому вільніша структура Європи кількох швидкостей могла б бути добрим виходом, бо передбачала б різні типи членства у ЄС.