Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

'Файненшл Таймз' - про ЄЕП та Україну

"Українські міністри прагнуть змінити угоду" - статтю під таким заголовком вміщує Financial Times, повідомляючи про суперечку всередині уряду України щодо перспектив утворення Єдиного економічного простору.

Як пише газета, троє про-західних міністрів кабінету вимагають запровадження істотних змін до проекту документів угоди за лічені дні до того, як президент Леонід Кучма і прем'єр Віктор Янукович планують підписати її на саміті СНД у Ялті:

"Міністр економіки Валерій Хорошковський, юстиції - Олександр Лавринович і закордонних справ - Костянтин Грищенко мають намір відстоювати свою позицію на завтрашньому засіданні українського уряду навіть попри те, що президент і прем'єр дали чітко зрозуміти, що планують поставити свої підписи під документом про утворення єдиного економічного простору між Україною, Росією, Білоруссю і Казахстаном. Суперечка може призвести до справжнього розколу в українському кабінеті."

Втілення цієї угоди має розпочатися із запровадження вільної торгівлі між чотирма країнами, до яких згодом зможуть приєднатися інші пост-радянські республіки, пише FT. Угода має також визначити механізми створення митного союзу і політику спільного тарифоутворення на газ і електрику. Однак прихильники євроінтеграції України вважають, що членство у ЄЕП може перешкодити зближенню Києва з Євросоюзом:

"В інтерв'ю Financial Times Валерій Хорошковський заявив, що його особливо непокоїть можлива втрата суверенітету, пов'язана зі створенням митного союзу. Він також зауважує, що підписання угоди про ЄЕП суперечить політиці зближення України з Європейським Союзом. Але на запитання про можливість відставки у разі підписання і ратифікації угоди пан Хорошковський відповідає, що прагнутиме спершу побачити, ЯК ця угода запроваджуватиметься у життя і якою буде реакція країн-членів ЄС."

Чимало урядовців і керівників українського бізнесу наголошують на перевагах щільніших взаємин з Москвою, вде далі Financial Times. Насамперед, вони вбачають у цьому значне полегшення доступу до дешевих і, здається, необмежених російських енергоносіїв. Саме тому вони відкидають застереження прозахідних опонентів про ризик відновлення російського домінування у разі створення ЄЕП:

"Угоду про створення "союзу чотирьох" активно лобіюють промислово-фінансові групи, які стоять за президентом Кучмою. Зокрема, партія Трудова Україна, до якої входить і зять президента Віктор Пінчук, минулого тижня заявила, що залишає за собою право змінити Валерія Хорошковського та інших міністрів уряду, висунутих партією, якщо вони не підтримають утворення ЄЕП."

В іншій статті Financial Times робить погляд на стосунки Росії з Європейським Союзом, висвітлюючи проблеми зближення крізь призму про-європейськи налаштованих росіян. Зокрема, газета вміщує інтерв'ю з молодим представником нової російської політичної еліти Владіміром Рижковим, який очолює у парламенті країни комітет "Росія в Об'єднаній Європі", і який робить доволі красномовні порівняння:

"Європейський Союз - це як жінка: вродлива, бажана, але водночас капризна і нерішуча. Стосунки зі Сполученими Штатами набагато чіткіші і простіші - це як нормальна чоловіча дружба. Москва прагне зближення, проте Європа не завжди з готовністю відкликається на усі російські прагнення. На потязі під назвою "Росія - Європа" президент Путін виконує роль локомотива, а Євросоюз працює як надійні гальма. Варто Росії запропонувати нові ініціативи, євробюрократи з готовністю відповідають "так" і миттєво додають "але..."

Як пише Financial Times, Росія прагне збільшити обсяги експорту енергоносіїв до Європи, бути частиною спільної зони європейської торгівлі і надати змогу своїм громадянам подорожувати Європою без віз. І ці прагнення мають під собою об'єктивну основу. Вже зараз майже 40% російського експорту прямує до ЄС, а з розширенням Союзу ця цифра зросте до 55-60%. Щороку від 6 до 8 мільйонів росіян шикуються у черги за візами до країн ЄС. Спільні інтереси очевидні, але очевидні і розбіжності, зауважує часопис:

"Ключовим питанням є постачання російських енергоносіїв до Європи. Їй потрібен російський газ і Москва готова його постачати. Але діалог просувається повільно. Росія вимагає довготермінових контрактів на майбутнє, ЄС не погоджується, наполягаючи на лібералізації внутрішніх російських цін на енергоносії, а це у свою чергу, невигідно Росії, бо робить її економіку неконкурентноспроможною."

Але фундаментальна проблема, на думку Financial Times полягає у тому, що Росія без зайвого ентузіазму сприймає вимоги ЄС щодо запровадження європейських цінностей демократії та прав людини. Це визнає і Владімір Рижков:

"Коли цар Петро Перший приїхав до Англії, він приїхав вчитися - наукам, суднобудуванню і виробництву зброї. Але він навіть близько не підійшов до парламенту - його це просто не цікавило. Президент Путін високо шанує Петра і поділяє багато з його ідеалів. Він щиро прагне бачити заможну Росію з європейськими рисами, але ліберальна Росія йому не потрібна."