Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Чимало європейських газет коментують те, як британський прем`єр Тоні Блер відповідав учора на запитання незалежного розслідування щодо обставин загибелі науковця Девіда Келлі, і підготовки урядового досьє щодо загрози зброї масового знищення з боку Іраку.

Британський прем'єр давав свідчення в суді лише вдруге в історії Сполученого Королівства

Швейцарська ле Фігаро позитивно оцінює виступ британського прем"єра: на думку цієї газети, він виправдав себе дуже гарно.

"У намаганні розвіяти будь-які підозри у маніпулюванні, Тоні Блер дуже детально пояснив, що мета іракського досьє була не в тому, щоб обгрунтувати необхідність війни, а щоб висловити стурбованість з приводу іракського арсеналу."

"Чому ж тоді Блер тремтів від страху?"

Німецька Зюддойче Цайтунг вважає, що свідчення пана Блера відбили те, наскільки важливими він вважає засоби масової інформації. Газета висловила здивування з приводу того, що британський прем"єр відреагував, за висловом цього видання, "панічно" на перше повідомлення ВВС, що загроза з боку Іраку могла бути перебільшена. Газета пише:

"Якщо фактичного перебільшення не було, чому він тремтів від страху через заяви анонімного урядовця, замість того, щоб спокійно їх відкинути?"

Газета пояснює це тим, що Блер аж надто переймається засобами масової інформації.

"Його захоплення пресою настільки сильне, що він цілковито втратив відчуття пропорції"

Дер Штандард іронізує

Свідчення Тоні Блера не здалися переконливими австрійській Дер Штандард:

Газета виокремлює твердження Тоні Блера, що якби повідомлення Бі-Бі-Сі були правдою, то це вартувало б його відставки, і коментує це досить іронійно:

"За словами пана Блера однак, і репортаж був неправдивим, і сумніви доктора Келлі невиправданими, і загроза з боку Іраку надзвичайною, а зброя масового знищення існувала попри те, що знайти її виявилося неможливо. Іншими словами, все що не повинно бути правдою - і не є правдою."

Тим часом Російская газета називає виступ Тоні Блера у суді був великим днем британської демократії.

"Треба лише запитати, чи кожна країна, яка називає себе демократичною, здатна піддати своє вище керівництво такій ретельній перевірці. Крім того, чи у багатьох вільних країнах їхня вільна преса може дозволити собі розкіш друкувати карикатури урядових міністрів по тому, як в ході розслідування вони намагалися дистанціювати себе від відповідальності?"