Іноземні експерти про вибори: у Росії засмучені результатом

Закордонні експерти стверджують, що результати українських виборів були прогнозованими

Іноземні експерти на прохання ВВС Україна оцінюють підсумки українських парламентських виборів.

Чи були вибори демократичними?

Ігор Любашенко, аналітик Польського інституту міжнародних справ : Доволі складно говорити про це, поки немає офіційної оцінки міжнародних спостерігачів. Від польських спостерігачів, присутніх в Україні, надходила інформація про деякі порушення, однак жодної цілісної інформації про те, чи вплинули ці порушення на остаточний загальний результат виборів, поки що немає.

Жіль Льопосан, директор з досліджень Національного центру наукових досліджень (Франція): Франція і ЄС утримуються від офіційних коментарів щодо виборів в Україні. Вони чекають на відгуки міжнародних експертів, щоб зробити повний та неупереджений аналіз виборчої компанії.

Дмитро Орєшкін, незалежний експерт (Росія): Для фахівця, який займається реальним аналізом ситуації, видно, що це – не ідеальні вибори, навіть можна їх дуже критикувати. Є очевидні ознаки фальсифікації, більше того, були очевидні ознаки порушення європейських стандартів.

Але для тих, хто стежить за виборами, зрозуміло, що це цілком адекватна конкуренція, цілком адекватний підрахунок голосів. На окремих дільницях на сході фальсифікували результати на користь Партії регіонів, а на заході - на користь "Батьківщини" або "Свободи". Саме тому, що є різні території з різними політичними симпатіями, цей фальсифікат взаємно нейтралізується, і виходять загалом прийнятні результати.

Сергій Міхєєв, віце-президент Центру політичних технологій (Росія): Мені досить складно оцінювати, тому що універсальних критеріїв демократії просто не існує. Я не вірю в демократію як в релігію, як це роблять деякі європейці. Я не вважаю, що демократії треба молитися і поклонятися з ранку до вечора. Поняття демократичності завжди досить розпливчасте. Все відносно, і я думаю, що до кожного конкретного випадку західні країни застосовують вельми специфічні, до того ж часто заангажовані, критерії оцінки.

Каха Гоголашвілі, директор Центру європейських досліджень в Грузинському фонді стратегічних та міжнародних досліджень: В тому, що стосується демократичності виборів, Україна за останні кілька років вже вийшла на той рівень, коли складно поставити під сумнів результати виборів у день виборів. Суспільний контроль над виборами у вашій країні перебуває на задовільному рівні. Дуже багато критики, але загалом вибори проходять демократично. В Грузії є сформована позиція: це не вибори в Росії. Існує думка, що Україна в цьому плані перебуває на іншому рівні суспільного розвитку.

Як можна оцінити підсумки українських виборів?

Ігор Любашенко: Загальна картина - наприклад, перше місце Партії регіонів у пропорційній частині виборів - була доволі передбачуваною. Сам факт зміни виборчої системи на змішану давав вагомі підстави для того, аби говорити, що загальна ситуація у парламенті залишиться такою, як і була до виборів.

Дмитро Орєшкін: Більшості у "Регіонів" зараз точно не проглядається. Це означає, що не може бути однопартійного уряду, що Партія регіонів втрачає своє монопольне становище. Але це не означає, що вона щось суттєво програє - вона зможе створити собі консолідовану більшість, якщо ангажує кого-небудь з п'яти десятків начебто безпартійних одномандатників. Це цілком передбачувана практика, але в будь-якому випадку легальної, твердої більшості у "Регіонів" не буде, і відповідно, парламент буде місцем для дискусій.

Це дуже засмучує російський політичний істеблішмент, бо він абсолютно щиро сподівався на повну перемогу "Регіонів", щоб можна було з паном Януковичем вибудовувати стратегію втягування України в єдиний митний простір. Я думаю, що в Москві ставляться з деякою гіркотою і розчаруванням до підсумків українських виборів та, відповідно, будуть їх представляти на нашу федеральному телебаченню як якесь, перепрошую, "собаче весілля", де немає ніякого порядку, а просто метушня і конкуренція, гризня тощо.

Сергій Міхєєв: Результати абсолютно прогнозовані. Ще півроку тому було зрозуміло, що Партія регіонів буде першою, питання тільки в тому, з яким результатом. Той відсоток, який зараз отримує Партія регіонів, теж досить передбачуваний. Українська опозиція виступила досить слабо з точки зору змісту, тому що ми побачили практично те саме, що бачили і на попередніх виборах. Кличко з’явився не на цих виборах, а набагато раніше, на цих виборах він просто пішов уперед.

Каха Гоголашвілі: Я думаю, що той різноманітний спектр партій, які не лише брали участь, але й пройшли до парламенту, показує, що в Україні є політичний плюралізм.

Як можна оцінити проходження до парламенту партії "Свобода"?

Ігор Любашенко: У Польщі вже чути голоси певного непокою, оскільки поляки знають партію "Свобода" в основному з їхніх антипольських виступів. Так чи інакше, мені здається, що "Свобода" - це доволі локальний феномен, і важко сподіватися, що вона стане загальнонаціональною партією, а її підтримка значно зросте до наступних виборів. Але факт її успіху свідчить про те, що в Україні є потреба у нових політичних силах та наявні сподівання на те, що нові політичні сили намагатимуться представити нову політичну пропозицію.

Дмитро Орєшкін: У нас про це скажуть: ось вам наслідки української демократії, браку дисципліни, безвідповідальності політиків. Ось вам жахи – майже нацисти, майже посібники фашистів проходять в парламент. Але насправді українські вибори показують, що так, є така політична сила, у неї є підтримка в суспільстві, але ця підтримка – не 25%, і не 40%, а 10%, і нічого страшного в цьому немає. У нас в Росії схожа ситуація. Ці люди мають право на своє представництво в парламенті – так влаштована демократія.

Сергій Міхєєв: Це буде досить цікаво, тому що вперше партія з настільки радикальною позицією потрапить до Верховної Ради. Я думаю, це зробить існування парламенту більш конфліктним. "Свободівці" повинні будуть підтверджувати свою радикальну репутацію, тож навколо них буде перманентний скандал, і це, мабуть, ускладнить роботу Верховної Ради.

З іншого боку, ми побачимо підтвердження все того ж конфлікту всередині українського суспільства, який дуже часто українські політики і експерти заперечують. Чим більше прихильників у радикалів, націоналістів в одному місці, тим більше супротивників буде в іншому.

Як зміняться стосунки між Україною та ЄС після виборів?

Ігор Любашенко: Зараз доволі складно про це говорити. Питання полягає у тому, наскільки влада буде готова йти на реформи, необхідні для того, щоб зближуватися з ЄС. Складно це передбачити.

Жіль Льопосан: У європейському векторі розвитку України не слід очікувати жодного прогресу, доки Україна не переконає ЄС у позитивних зрушеннях щодо ключових питань, таких як демократія чи свобода слова. Мені ця ситуація видається прикрою, оскільки ратифікація Угоди про асоціацію, а також запровадження поглибленої зони вільної торгівлі та незалежної, транспарентної юридичної системи в Україні, могли б стати добрими передумовами для економічної співпраці та інтенсифікації відносин з Європейським Союзом.

Як зміняться українсько-російські відносини після виборів?

Дмитро Орєшкін: Мені здається, в довгостроковому плані радикальних змін відносин України з Росією не буде. Росія чекає, що Україна під тиском економічних замаскованих санкцій з боку Росії, умовлянь, обіцянок, увійде до Єдиного економічного простору, до Митного союзу і хоча б символічно приєднається до зони російського впливу. Це дуже важливо для Путіна персонально як елемент його політичного іміджу, як те досягнення, яке він хотів би показати за підсумками свого президентського правління.

А в реальності жоден політичний лідер України, зокрема і Янукович, не захоче втрачати політичного суверенітету. Це означає, що він, посміхаючись Росії, буде точно так само посміхатися і Європейському Союзу, і сподіватися на те, що він поступиться хоча б крапелькою свого суверенітету, якщо за цю крапельку не буде заплачена дуже-дуже дорога ціна, - знижки на газ, на нафту - не доводиться.

Сергій Міхєєв: До відносин з Росією ці вибори не мали практично жодного стосунку. Росія в цих виборах займала нейтральну позицію – вона ніяк не допомагала тим чи іншим сторонам. Винятком стала зустріч Януковича і Путіна буквально перед виборами. Наскільки я розумію, це була ініціатива з української сторони, яка хотіла як-небудь використати російський фактор у своїй виборчій кампанії, тому що в останні рік-півтора відносини Росії і України стали прохолоднішими.

"Харківські угоди" залишаються на папері, насправді вони взагалі не працюють. Дуже сильно зіпсував відносини скандал навколо Тимошенко: не те, щоб вона нам була потрібна, але навіщось чинна влада вирішила до цього скандалу приплести очевидний наїзд на Росію в плані справедливої чи несправедливої ціни на газ.