BBCUkrainian.com | Головна сторінка | 'Саакшвілі - грузинський відповідник Путіна'

Події середи в грузинській столиці похитнули поширені на Заході уявлення про президента Саакашвілі як про демократа європейського взірця. У четвер стурбованість рішенням президента Грузії запровадити надзвичайний стан висловили Європейський Союз, Сполучені Штати, Україна, а в заяві блоку НАТО такі дії названо несумісними з євроатлантичними цінностями.

Прокоментувати події в Грузії Бі-Бі-Сі попросила політолога Віталія Портникова. На сам початок Ольга Бетко поцікавилася, чи, на його думку, останні грузинські події - це така собі "контрреволюція троянд"?

Віталій Портников: Я не прихильник вважати те, що відбувалося в Грузії революцією, тому зараз не вважаю те, що відбувається, контрреволюцією. Мені здається, що те, що відбувалося тоді, і те, що відбувається зараз, є те, що ми називаємо важким народженням політичного суспільства. І абсолютно очевидно, що поле для цього суспільства як правило приймає очманіла номенклатура, на чолі якої свого часу став Михайло Саакашвілі. І також абсолютно очевидно, що в грузинських політичних традиціях монополізувати все політичне поле навколо себе - це робив і Звіад Гамсахурдія, коли став президентом Грузії, це робив і Едуард Шеварнадзе. І їхній досвід нічому не навчив молодого пихатого Саакашвілі, можна сказати, що він теж зайнявся монополізацією політичного поля. Я навіть не кажу, що пан Саакашвілі має у зв'язку з цим втратити владу. Однак, принаймні ми не будемо вважати, що Грузія - це країна, де всі одностайно голосують "за" і не будемо дивуватися грузинам.

Бі-Бі-Сі: Але чи вистоїть, як Ви вважаєте, він зараз, адже через рік йому переобиратися, і він заявив вже, що піде на другий президентський термін?

Віталій Портников: Я повторюю, я не думаю, що пан Саакашвілі є якоюсь іншою особою; він представник саме того політичного класу, який був народжений вже пострадянським номенклатурним суспільством, і тут Михайло Саакашвілі не дуже відрізняється від Володимира Путіна. Показати яскраву телевізійну картинку, знайти собі ворога, у Володимира Путіна вони різні, у Михайла Саакашвілі один ворог - це Росія, від якої Грузія і досі економічно залежить досить серйозно, і тоді спокійно собі займатися фінансовими оборудками. І я вважаю, що Михайло Саакашвілі за цей час побудував, може, більш сучасну Грузію, ніж Едуард Шеварнадзе, однак ця Грузія набагато більш сучасно скорумпована, ця Грузія набагато більш сучасно монополізована з точки зору політичних процесів, ця Грузія набагато більш цинічна, ніж Грузія Гамсахурдії і Шеварнадзе. Я не знаю, чи втримає владу Михайло Саакашвілі, і сподіваюсь тільки на те, що грузинське суспільство зробить для себе висновок: з цим президентом можна потрапити лише у далеке феодальне минуле. Майбутнє Грузії має бути в руках не просто молодих, але сучасних політиків, а Михайло Саакашвілі - людина з минулого. І навіть якщо він втримає владу тільки в Грузії, такою Грузія і буде за його урядування.

Бі-Бі-Сі: Як Ви вважаєте, якими могли б бути уроки для України з цього розвитку грузинських подій? Чи навпаки, які уроки України могла б взяти для себе Грузія?

Віталій Портников: Погоджуюся з думкою Давида Жванії, який закливав не порівнювати грузинські й українські події, саме тому, що після подій в Києві 2004-го року українській номенклатурі не вдалося встановити такий тотальний контроль над суспільством і державою, як це вдалося номенклатурі грузинській. Завдяки тому, що в української номeнклатури, у тих її таборів, які уособлюються сьогодні з прізвищами панів Ющенка, Тимошенко, Януковича, різні інтереси. І в цьому розумінні Україна набагато більш демократична країна, ніж Грузія, і в цьому розумінні в Україні існує, хоча і в обмеженому, звичайно, варіанті свобода засобів масової інформації. Це дійсно розбіжність інтересів, яка рятує українське суспільство, і це серйозний урок не тільки для Грузії, але й для інших країн пострадянського простору.

В українського варіанту є два шляхи. Є прямий шлях до Польші, з її нормальною демократичною системою і з участю суспільства у справах держави. І прямий шлях до Росії, коли номенклатура врешті-решт сідає за круглий стіль, домовлається між собою і встановлює режим, схожий на режими Путіна і Саакашвілі. В України сьогодні є можливості піти як першим, так і другим шляхом. І дивлячись на те, що відбувається у Тбілісі, як і на те, що відбувається в Москві, український громадянин просто має зробити вибір.