ЮНЕСКО вшановує роковини Голодомору

Про це повідомили в прес-службі Міністерстсва закордонних справ України.

Як зазначається в повідомленні, Генеральна конференція ЮНЕСКО, нагадуючи про Голодомор 1932-33 років, через який загинули мільйони безвинних українців, висловила впевненість у тому, що трагедія
Голодомору, яка була викликана жорстокими діями та політикою тоталітарного сталінського режиму, має стати попередженням сучасним та майбутнім поколінням з метою дотримання демократичних цінностей, прав людини та законності.

Країни, які стали співавторами української ініціативи в ЮНЕСКО Азербайджан, Алжир, Аргентина, Бангладеш, Буркіна-Фасо, Венесуела, Габон, Гватемала, Гвінея, Гондурас, Грузія, Демократична Республіка Конго, Екваторіальна Гвінея, Естонія, Замбія, Зімбабве, Казахстан, Камерун, Канада, Кенія, Коста-Ріка, Кот-д'Івуар, Кувейт, Киргизстан, Латвія, Литва, Маврикій, Мадагаскар, Македонія, Молдова, Монако, Нігер, Нігерія, Парагвай, Перу, Польща, Свазіленд, Сенегал, США, Суринам, Таджикистан, Уругвай, Філіппіни, Франція та Чехія.

У тексті Резолюції Генеральна конференція ЮНЕСКО вшанувала пам'ять загиблих та висловила співчуття жертвам Голодомору 1932-33 років в Україні та жертвам голоду, що також мав місце у Росії, Казахстані та інших частинах колишнього СРСР.

Генеральна конференція також привітала ініціативу України щодо організації заходів до 75-річчя Голодомору 1932-33 років в Україні та запросила країни-члени ЮНЕСКО розглянути питання своєї участі у пам'ятних заходах.

Крім того, Генеральна конференція звернулася до країн-членів ЮНЕСКО із закликом поширювати інформацію про Голодомор шляхом її включення до просвітницьких та науково-дослідних програм з метою засвоєння майбутніми поколіннями уроків цієї трагічної сторінки історії.

Керівництво України закликає країни світу визнати Голодомор ґеноцидом проти українського народу, але досі спроби досягти такого визнання через міжнародні організації, зокрема, ООН не мали успіху.

Подію коментував для Бі-Бі-Сі у паризькій штаб-квартирі ЮНЕСКО перший заступник міністра закордонних справ України Володимир Огризко.

Алла Лазарєва запитала, наскільки складно відбувалися переговори про ухвалення резолюції про Голодомор, чий спротив, якщо був такий, доводилося долати?

Тепер ми можемо ініціювати проведення в рамках ЮНЕСКО, під егідою ЮНЕСКО різноманітних заходів: конференції, зустрічі з науковцями, спільні дослідження... Ми можемо попросити Генерального Секретаря під егідою ЮНЕСКО виділяти кошти, формувати групи дослідників, які будуть вивчати саме цю проблематику. Ми хочемо, щоб про цей злочин дізналося якмога більше людей в усьому світі. З однією-єдиною метою: аби подібні злочини не відбувалися в майбутньому. Упередження таких злочинів - власне, основна функція ЮНЕСКО. Володимир Огризко

Володимир Огризко: Передовсім, це був наш перший досвід, коли делегація України запропонувала міжнародній організації універсального характеру, якою є ЮНЕСКО, прийняти таку резолюцію. Сказати по правді, перша реакція була доволі стриманою, але завдякі проведеній роботі вдалося досягти підтримки 95 делегацій країн-членів ЮНЕСКО. З них 45 делегацій офіційно підписали текст, - стали його співавтором, а решта заявила, що на випадок голосування можна розраховувати на їхню підтримку. Зрозумівши, про що йдеться, делегації проконсультувалися зі своїми столицями та підтримали документ. Це консенсусна резолюція: вона має статус документа, який підтримано всіма членами ЮНЕСКО.

Бі-Бі-Сі: Росія не висловлювала заперечення до ухваплення такої резолюції, як правонаступниця СРСР, відповідального за злочин?

Володимир Огризко: Росія є однією з країн-правонаступниць, Україна так само є правонаступницею, хоча Росія називає себе продовжувачем Радянського Союзу... А що стосується позиції російської делегації, то в підсумку ми досягли взаєморозуміння, ми самі, власне, запропонували, щоб у тексті цієї резолюції також була згадка про жертви голоду, який мав місце в інших регіонах колишнього Радянського Союзу. Але ми чітко пояснили всім нашим колегам, включно з членами Російської Федерації, в чому полягала різниця між убивством голодом, чим був Голодомор, та голодом як наслідком тієї безглуздої соціальної політики, яку проводив режим Сталіна.

Бі-Бі-Сі: Яка є ситуація з доступом до архівів, які зберігаються донині в Москві? Тривалий час проблема не рушила з місця...

Володимир Огризко: На превеликий жаль, архіви не є повністю відкритими для українських дослідників. Про це вони не раз говорили і нам. Ми виходимо з того, що в такій справі архіви мають стати відкритими для всіх дослідників. І що дуже важливо, - у цій резолюції, яку сьогодні прийняла Генеральна Конференція, міститься заклик до країн-членів сприяти проведенню наукових та інших проектів якраз по проблематиці Голодомору.

Бі-Бі-Сі: У резолюції міститься також заклик долучити інформацію про український Голодомор до освітніх програм. Яким є механізм подальшої співпраці України з іншими країнами світу, аби реально домогтися зміни навчальних програм з цього питання?

Володимир Огризко: Ми вважаємо, що це є одним з дуже важливіших елементів резолюції, бо ЮНЕСКО є тою організацією, котра може сприяти в тому, щоб інформація, в тому числі про Голодомор, була максимально поширена серед країн-членів. І тому наша делегація наполягала на тому, щоб цей пункт був у документі. Тепер ми можемо ініціювати проведення в рамках ЮНЕСКО, під егідою ЮНЕСКО різноманітних заходів: конференції, зустрічі з науковцями, спільні дослідження... Ми можемо попросити Генерального Секретаря під егідою ЮНЕСКО виділяти кошти, формувати групи дослідників, які будуть вивчати саме цю проблематику. Ми хочемо, щоб про цей злочин дізналося якмога більше людей в усьому світі. З однією-єдиною метою: аби подібні злочини не відбувалися в майбутньому. Упередження таких злочинів - власне, основна функція ЮНЕСКО.