Алла Лазарєва для Бі-Бі-Сі, Париж

Пан Леллюш наголосив на тому, що негативні висловлювання як міністра Лаврова, так і депутатів Державної Думи Росії стосовно українських політичних планів суперечать угоді між Росією та НАТО, підписаній у 1997 році:

П’єр Леллюш: «Стосовно заяви пана Лаврова, то я не здивований сутністю, але підкреслюю суперечність – Угода між Росією і Нато підписана у травні 1997 року чітко визнає право кожної європейської країни вибирати собі союзників та організації в які вступати, а також здійснювати цей вибір повністю суверенно. Те, що Росії не подобається розширення НАТО на схід не є новиною ані для Заходу, ані для США. Але не зрозуміло якби Росія перешкодила вступу України до Нато не повертаючись до методів часів Холодної війни».

Бі-Бі-Сі: Але глава російської дипломатії Лавров говорить про те, що вступ України та Грузії до НАТО стане таким собі "геополітичним вибухом", що він здіснить зсув геополітичного балансу. Як би ви прокоментували ці слова російського міністра?

Я вважаю, що самостійний вибір націями власної системи безпеки і є запорукою стабільності в світі. Все, що діє всупереч цій логіці, себто спроби змусити, зашкодити, завадити країні вільно здійснити той чи інший вибір і є, на мою думку, спробою дестабілізувати європейську безпеку. П'єр Леллюш

П’єр Леллюш: "Що було геополітичним вибухом", про який каже Сергій Лавров, - це розпад Радянського Союзу. Але це відбулося сімнадцять років тому. За наслідками цього вибуху ми спостерігаємо нині. Що також би підпадало під визначення "геополітичного вибуху", це відновлення Московської імперії. Але імперія відійшла в минуле. На її місці постали країни, котрі прагнуть самі визначати, з ким будувати свою безпеку. І Росія визнала це право на міжнародному рівні."

Бі-Бі-Сі: Нині відбуваються видовищні акції протесту проти співпраці України та НАТО в Криму і зокрема в Феодосії. Кримський парламент навіть вирішив проголосити півострів "зоною без НАТО". Чи справляє все це якийсь вплив на нинішню співпрацю України с Північно-атлантичним альянсом? Очевидно, що певні радикальні сили сподіваються в такий спосіб віднадити альянс від Києва...

Я б не хотів коментувати внутрішню політику України. Єдине, що зазначу, що наявність різних точок зору та їхнє виявлення - зайвий доказ того, що демократія в Україні існує та нормально функціонує. Такі рухи проти НАТО свого часу існували в Франції, Італії, Іспанії, вони існують і нині. Відносини України та НАТО залежатимуть лише від того, проголосить чи ні президент Ющенко рішення про подання заявки на членство. П'єр Леллюш

П’єр Леллюш: Ні, це не справляє ні на кого жодного враження. Всі ці виступи - прояви внутрішньої української політики напередодні формування нового Кабінету Міністрів. І, відповідно, спроби певних сил вплинути на внутрішню політичну ситуацію, а також на зовнішню політику України, в контексті проголошення нового уряду. Йдеться виключно про суверенне рішення України брати чи не брати участь у спільних військових навчаннях з НАТО чи зі Сполученими Штатами. Я б не хотів коментувати внутрішню політику України. Єдине, що зазначу, що наявність різних точок зору та їхнє виявлення - зайвий доказ того, що демократія в Україні існує та нормально функціонує. Такі рухи проти НАТО свого часу існували в Франції, Італії, Іспанії, вони існують і нині. Відносини України та НАТО залежатимуть лише від того, проголосить чи ні президент Ющенко рішення про подання заявки на членство. І чи підтвердить такий курс, якщо його буде проголошено, новий уряд.

Бі-Бі-Сі: Але той факт, що Москва сьогодні на рівні міністра закордонних справ заявляє про свою незгоду з планами України, так відверто жорстко поставлене питання, чи не створює така російська позиція загрози певній рівновазі сил, загрози системі стабільності в Європі?

П’єр Леллюш: Я вважаю, що самостійний вибір націями власної системи безпеки і є запорукою стабільності в світі. Все, що діє всупереч цій логіці, себто спроби змусити, зашкодити, завадити країні вільно здійснити той чи інший вибір і є, на мою думку, спробою дестабілізувати європейську безпеку. Виходить так, що я читаю останні події дещо інакше, ніж це робиться в Москві. Прикро, що сьогодні Росія фактично відступає від того духу партнерства, який було закладено в угоді від 27 травня 1997 року.