Марина Денисенко Бі-Бі-Сі, Лондон

	Президент Качинський оптимістично бачить майбутнє коаліції

Але перевага цієї правої партії виявилася зовсім незначною, усього 20 з чимось голосів.

Коментатори передрікали, що союзу з крайніми правими - партією Самооборона та з Лігою польських родин, буде важко уникнути.

Ці прогнози справдилися минулого тижня. Говорить президент Польщі Лех Качинський:

"Як ми всі знаємо, було переконання після вересневих виборів, що стосувалося різних варіантів коаліції. По велінню партії, яка зайняла друге місце на виборах, таку коаліцію не було створено. Маємо іншу коаліцію, якій відкривається прекрасна нагода запровадити зміни, вкрай необхідні для нашої країни".

Європа бачить це інакше. "Загроза з Польщі " - так події останніх днів змалював французький часопис Le Monde.

Занепокоєння Заходу можна зрозуміти: на чільні позиції в польському уряді зійшли люди, які зробили політичну кар’єру за гаслах дистанціювання від Євросоюзу.

Це в першу чергу стосується лідера польської партії Самооборона Анджея Леппера, партії, яка блокувала дороги імпортованим з ЄС зерном та звалювала гній біля урядових будівель.

	Суперечливий лідер Самооборони Анжей Леппер

Пан Леппер отримав відразу два портфелі - віце-прем’єра та міністра сільського господарства. Пост міністра освіти отримав Роман Гєртих, лідер Ліги польських родин, яка пропагує посилення ролі католицької церкви в країні і є палкою опоненткою абортів та гомосексуалізму.

Роман Гєртих бачить своє завдання так:

"Школи потребують таких змін, як профілактика наркотиків, насильства, наголос на патріотизмі, що сприятиме створенню нової генерації поляків. Звісно, деталі цієї програми ще належить випрацювати, але ці деталі буде подано трохи пізніше".

Такий розвиток подій став шоком для деяких членів Кабінету. Міністр закордонних справ Польщі, авторитетний дипломат Стефан Меллер подав у відставку на знак протесту проти входження крайніх правих в уряд.

Новим міністром закордонних справ Польщі було призначено жінку - Анну Фотиґу, яку вважають людиною Леха Качинського. Не менш шоковані і польські виборці на вулицях столиці:

"Я власне був у відпустці кілька днів, і вчора мій приятель сказав мені про цю коаліцію. Я подумав, що він жартує. Але це не жарт, і тому це дуже сумно. Їхні погляди є дуже сильними, а в минулому Леппер має судимість. Я не бачу в цьому нічого прогресивного, ніякого майбутнього".

"Мене це зовсім не радує. Я думаю. що це сумно, бо вони не хочуть вступати до Європейського Союзу. Я думаю, що це крок назад для Польщі. Це дуже популістські партії, дуже демагогічні, а тому це погано".

Але Самооборона поспішила розвіяти такі побоювання. Анджей Лєппер тепер визнає, що чимало прихильників його партії раді з того, що отримують європейські субсидії, і більше не пропонує збільшити соціальні видатки за рахунок зовнішніх запозичень та валютних запасів польського національного банку.

Він заявив, що його першим завданням на посаді міністра сільського господарства буде скасування санкцій, накладених на експорт польської продукції до Росії.

А допомагати йому в цьому буде той самий Євросоюз, проти якого пан Леппер так натхненно виступав - минулого тижня єврокомісар ЄС з торгівлі Пітер Мендельсон сказав, що ЄС розглядає питання, як добитися зняття накладених Москвою обмежень.

Варшава поспішила запевнити Брюссель, що попри перестановки, зовнішньополітичний курс країни не зміниться, але польська опозиція вважає, що віднині країна стала іншою. Говорить лідер демократичного Лівого альянсу Єжи Шмайджинський:

"Після входження Романа Гєртиха та Анджея Леппера цей уряд став націоналістичним, популістським, ксенофобським, анти-європейським урядом. І Роман Гєртих безумовно має педагогічний досвід з такими організаціями як Naszosc та Молоді усієї Польщі, я не сумніваюся, що цей досвід він прикладе до роботи в міністерстві освіти. Це похмурий день для польської демократії, бо не таким був вирок польського виборця".

Французька Le Monde порівняла те, що відбулося в Польщі, з політичними подіями в Австрії 2000 року, коли в уряд увійшла крайня права партія Йорга Хайдера. Тоді Європа відповіла санкціями. Зараз вона мовчить, принаймні поки що.