Більшість істориків вважає, що саме польська "Солідарність" дозволила започаткувати процеси, які довели до повалення комуністичної системи у Центрально-Східній Європі та Берлінської стіни.

Присутній нині у Варшаві колишній дорадник з питань безпеки президента США Картера проф. Збігнєв Бжезінський визнав "Солідарність" великим подвигом у цілій історії людства.

На його думку, маштабність "Солідарності" можна порівнювати лише з французькою та американською революцією, або з рухом Махатми Ганді.

Нинішній президент Польщі Александр Квасьнєвські зізнався, що 25 років тому це Лєх Валенса не помилявся, а не він: "25 років тому я не стояв з вами по один бік, нині однак не сумніваюся, що ваша візія Польщі вела нас у доброму напрямку" – сказав пан Квасьнєвські.

Лєх Валенса наголосив, що поколінню, яке боролося з комунізмом, притаманне щастя, оскільки жило не лише на зламі століть, але й на зламі епох.

"Завершуємо епоху розподілів, а починаємо епоху інтелекту, інформації та глобалізації", – сказав пан Валенса.

Польські еліти та суспільство здебільшого позитивно оцінюють епоху "Солідарності", бо вона дала полякам незалежність. Однак критичні погляди спричинені насамперед тим, що сталося з ідеями "соліданрності" вже після зламу 89 року.

Під час помаранчевої революції в Україні поляки були захоплені ідеями, що спалахнули в українському народові, але водночас перестерігали, щоб нова, "помаранчева влада" ефективніше дбала про суспільну солідарність, ніж чергові уряди незалежної Польщі.