Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

На порядку денному його переговорів з керівником російського Газпрому Олексієм Міллєром не тільки традиційні питання постачання російського газу в Україну та через її територію, але й нові підходи Києва до створення міжнародних газових консорціумів, а також питання участі Росії у транспортуванні до України туркменського газу.

Три роки тому три президенти – Кучма, Путін та Шрьодер – уклали угоду про створення міжнародного газового консорціуму, який, згідно із деклараціями президентів, мав зацікавити всі три сторони – Росію, як видобувальника блакитного палива, Україну, як транспортера та Європу, як споживача газу.

Тепер керівник Нафтогазу Олексій Івченко, каже, що офіційний Київ буде змінювати політику стосовно створення міжнародних газових консорціумів за своєї участі.

Зокрема, як твердить пан Івченко, першим на порядку денному стоїть створення «газового альянсу», до якого можуть увійти Туркменістан, Казахстан, Росія та Україна, а також європейські споживачі газу.

Триватиме робота і в рамках створеного минулого року міжнародного україно-російського газового консорціуму, який має побудувати новий газопровід Богодоричани-Ужгород, що збільшить експортні потужності України.

Ринки

Що ж до домоленостей президентів України, Росії та Німеччини щодо тристороннього газового консорціуму, то тут, як висловився керівник Нафтогазу, мають відбутися зміни щодо «філософського підходу до цієї проблеми».

«Що нас цікавить в контексті консорціуму, якщо брати учасників з європейських країн? Нас цікавить єдине, - ці учасники, якщо вони такими стають, повинні гарантувати і забеспечити розширення ринків реалізації газу в Європі. Це є червоною лінією, яку ми проводимо у всіх наших переговорах з європейськими компаніями.
Хочете бути учасниками – скажіть, що ви нам привнесете. Кошти нам не потрібні, менеджмент теж. Нам потрібен ринок, куди ми гарантовано будемо продавати природний газ за високими європейськими цінами. Ті компанії, які зможуть це забеспечити, увійдуть до консорціуму.»

Нескінченна історія

Водночас посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеман, який раніше називав епопею зі створення тристороннього газового консорціуму «нескінченою історією», каже, що він і надалі вважає її такою, проте не втрачає надії, що Німеччина зможе взяти участь у цьому проекті, і лише чекає, аби нове українське керівництво визначилося із своїми планами.

«Це і надалі буде довгою-довгою історією, - сказав він. - Але з цього я би не робив висновок, що створення такого консорціуму є нереалістичною ідеєю. Зараз потрібно поєднати політичну воля до налагодження стабільних поставок газу до Європи із комерційними інтересами різних компаній, що працюють на цьому ринку.
Гадаю почати треба із того, аби Україна оголосила свої стратегічні плани щодо цього питання, Європейська Комісія має задекларувати обсяги ринку, а потім комерційні компанії мають подитивися, як вони бачать свою участь у цьому проекті. Саме це і дає мені підстави ставитися до цього проекту у перспективі оптимістично. Бо якщо цього не відбудеться, кожна сторона зазнає суттєвих втрат.»

Туркменський газ

Ще однією темою переговорів у Москві стане транзит туркменського газу через російську територію. Багато аналітиків вважають, що Україна та Росія є конкурентами за отримання туркменського газу, і що домовленості, досягнуті минулого року між Москвою та Ашхабадом, практично унеможливлюють постачання туркменського газу до України.

Зокрема, в угоді йдеться про те, що з 2007 року Туркменістан постачатиме до Росії 60 мільярдів кубометрів газу, що практично дорівнює всьому видобутку газу в Туркменістані.

Проте керівник українського Нафтогазу вважає, що це не зовсім так, оскільки угода між Росією та Туркменістаном має рамковий характер, і в ньому, зокрема, не визначена ціна газу. Тому, вважає пан Івченко, у разі, як Москва та Ашхабад не домоляться щодо ціни, договір взагалі може і не набути чинності. Крім того, він посилається і на домовленості у газовій сфері між Туркменістаном та Україною.

«Я не робив би із цього якоїсь трагедії, тому що і ми маємо відповідні домовленості із туркменською стороною, - сказав він. - Зокрема, під час зустрічі президента України з Туркменбаши, і під час моєї зустрічі з президентом Ніязовим, ми домовилися, що навіть у разі, як та угода з Росією буде працювати з 2007 року, то Туркменістан готовий нарощувати обсяги видобутку газу, і продавати Україні ті обсяги газу, які будуть потрібні, зверх того, що вони будуть продавати Росії.»

Ситуація ускладнюється тим, що Київ розглядає туркменський газ як засіб зменшити свою енергетичну залежність від Москви. У той таки час єдиний існуючий шлях, яким цей газ може потрапити до України, проходить саме через територію Росії.