Лиман в українських лещатах: чому Росія не відводить війська попри загрозу оточення

Українські війська, що наступають на півночі Донецької області, близькі до того, щоб замкнути кільце оточення навколо російського угруповання, яке обороняє місто Лиман і прилеглі до нього райони.

Українські клешні - північно-західна та південно-східна - рухаються назустріч одна одній, загрожуючи відрізати російським частинам останній шлях до відступу. Але й цей шлях уже небезпечний - дорога перебуває під вогнем української артилерії.

Задум українського командування зрозумілий: відмовившись від штурму Лимана в лоб, воно завдало флангових ударів з метою широкого охоплення всіх російських частин, які зосереджені у цьому районі.

Північна група військ, що наступає з боку Лозового, вже практично досягла поставленої мети - вийшла до водосховищ на річці Жеребець, відрізала російські частини з півночі і зав'язала бої на околицях Торського - важливого транспортного вузла за 12 км на північний схід від Лиману. Саме через Торське проходить єдина дорога до своїх, що залишається під контролем російських сил.

Одночасно почав рухатися і південний фланг ЗСУ. Він прорвав російські оборонні рубежі біля Ямполя, що за 13 км на південний схід від Лимана, завдав чи то відволікаючий, чи то огороджувальний удар у напрямку Кремінної, і рушив на Торське з південного заходу. Про появу перших диверсійно-розвідувальних груп біля Торського стало відомо ще в ніч проти 28 вересня.

Українські війська тиснуть і на інших ділянках лиманської дуги - зайняли село Новоселівку за вісім кілометрів на північний захід від Лимана. Атакують Дробишеве і сам Лиман з південного заходу з боку Щурового і з південного сходу з боку села Діброва, обстрілюють шосе Сватове - Кремінна.

"Цей рух вже не зупинити. І чекає там на них маленький, симпатичний "котел". Ніхто там уже нічого поповнювати не буде. Там уже все - "приїхали", - заявив радник глави офісу президента України Олексій Арестович.

Можливо, Арестович досить скромний - не такий він і маленький цей "котел".

Які російські частини можуть опинитися в оточенні?

За даними відкритих джерел, у районі Лимана тримають оборону розрізнені, але цілком боєздатні російські частини.

Насамперед це підрозділи 20-ї гвардійської загальновійськової армії (її штаб розташований у Воронежі), зокрема, 752-й гвардійський мотострілецький полк, дислокований у місті Валуйки Білгородської області.

Це той самий полк, що штурмував місто Грозний на початку першої чеченської війни, потрапив в оточення новорічної ночі 1995 року і втратив більше половини свого складу.

Там же діють підрозділи морської піхоти Балтійського флоту - російські ЗМІ повідомляли, що вони завдають артилерійських ударів українським частинам, дислокованим під Лиманом.

Поряд із регулярними російськими частинами на лиманському напрямку тримає оборону сформований під егідою російського "Союзу добровольців Донбасу" загін під назвою "Російський легіон" (він же "БАРС-13"), а також підрозділи мобілізованих під прапором самопроголошеної "ЛНР" мешканців Луганська.

Що каже російський генштаб?

Міністерство оборони Росії у своїх офіційних зведеннях продовжує ігнорувати невдачі та загрозливе становище на лиманському напрямі. Наприклад, ось як воно оцінювало ситуацію там напередодні.

"В результаті провалу наступу українського угруповання військ на Краснолиманському напрямку втрати 66-ї та 93-ї механізованих бригад ЗСУ склали понад 70 осіб убитими, чотири танки, шість бойових машин піхоти та три бронеавтомобілі", - заявив на черговому брифінгу 28 вересня представник міноборони генерал Конашенков.

Росія не підготувала свою аудиторію до ймовірного розгрому під Лиманом, російські пропагандисти продовжують замовчувати очевидні проблеми на фронті, пишуть аналітики Інституту американського вивчення війни (ISW).

Інформаційне мовчання може призвести до чергового обвалу фронту та ще більшої деморалізації російських військ, вважають експерти.

Чим загрожує Росії втрата Лимана?

Російська армія захопила Лиман наприкінці травня. Це невелике, але стратегічно важливе для обох сторін місто.

Плацдарм біля Лимана давав російським військам можливість просування з півночі вглиб Донецької області на Слов'янськ і Краматорськ. Крім того, контроль над містом дозволяв перерізати автомагістраль між Слов'янськом та Сіверськом.

Для української армії взяття Лимана відкриває оперативний простір - можна наступати відкритою місцевістю в напрямку Сватового із загрозою відрізати оборонні лінії, що спішно зводяться російськими частинами вздовж річки Оскіл, блокувати важливу рокаду від російських Валуйок по лінії Троїцьке - Сватове і ліквідувати нові опорні пункти, які облаштовують уздовж цієї дороги.

А можна повернути на схід і вдарити по Кремінній з перспективою виходу до Сєвєродонецька з північного заходу. Важливо й те, що українським підрозділам вдалося взяти Білогорівку та вийти на підступи до Сєвєродонецько-Лисичанської агломерації із заходу.

Ситуація на Луганському напрямку ускладнюється для російської армії тим, що на одних ділянках вона відчуває гостру нестачу резервів, а на інших ще не встигла побудувати нові оборонні рубежі після швидкого відступу з-під Куп'янська та Ізюма.

Крім того, доля російських частин під Лиманом, якщо вони не зможуть вийти з оточення, сумна - на них неминуче чекають полон або смерть.

Чому Росія не відводить війська від Лимана, хоча така можливість ще є?

У подібній ситуації під Ізюмом, коли горловина "мішка" стала затягуватися і в російського угруповання залишалася єдина дорога для відступу, командування збройних сил РФ не зволікало і швидко відвело війська на схід.

Так, довелося кинути багато техніки, спорядження та боєприпасів; так, допомогти відрізаним та оточеним підрозділам вже не було можливості; так, становище російських військ погіршилося - але більшість особового складу вдалося врятувати.

Але на війні не завжди рішення командування сторін піддаються логіці. В умовах, коли ситуація на полі бою змінюється стрімко, багато залежить від низки випадковостей, непередбачених обставин та інших, прихованих для стороннього спостерігача причин.

Можна висунути багато припущень, чому російська армія вирішила до останнього утримувати позиції під Лиманом, але, наскільки вони обґрунтовані, стане відомо не найближчим часом.

Версія 1. Помилка російських військових

Після тяжкої поразки російських військ під Харковом у російських колах, які називають себе патріотичними, точилися гарячі дебати на тему "хто винен".

Зрештою російські пропагандисти дійшли консенсусу - мовляв, у всьому винні прорахунки командирів на місцях, які не підготували ешелоновану оборону і поставили "мобіків" з "ЛДНР" на передній край, де їх легко зім'яли - ну а що робити, мобілізації немає, людей не вистачає, довелося відступати.

Не виключено, що у випадку з Лиманом російські воєначальники думали, що врахували колишні помилки: оборону збудували за всіма правилами військової науки і вважали, що позиції вдасться утримати навіть після того, як ЗСУ почали стискати лещата.

Але, можливо, все одно недооцінили боєздатність противника і переоцінили можливості власних військ. А тепер уже пізно відходити.

"Чи не можна вже нарешті туди відправити частини, підрозділи, зосередити вогонь, засоби повітряної розвідки? Що відбувається?!" - обурювався щодо ситуації під Лиманом телеведучий Володимир Соловйов.

"Щоразу там читаєш: барси-красені тримають, 20-а армія там тримає... Ну дайте їм поповнення, військові стратеги, чи ми хочемо, щоб вони [українські війська] вийшли до кордонів Луганської області, а ми розведемо руками і скажемо: ну, оточили, ми повинні були відійти. Це що, проспали, як у Харкові? Досить уже втрачати території!" - обурювався Соловйов.

Критикувати й іноді навіть лаяти військових останнім часом стало улюбленим заняттям російських пропагандистів, головне - робити це безадресно і з любов'ю до російської армії, щоб не покарали за наклеп та дискредитацію.

Версія 2. Тиск Кремля

Після невдачі із захопленням Києва, Харкова, Одеси та інших великих міст України російське керівництво сформулювало найближче стратегічне завдання - взяти під контроль усю територію Луганської та Донецької областей.

Для командування російської армії це завдання означало приблизно те саме, що й сталінський наказ "ні кроку назад!"

Тоді і почався масований наступ на Донбас, в ході якого російська армія застосовувала тактику "вогневого валу", зносячи артилерією вщент укріпрайони противника.

При цьому обладнання довготривалих укріплених позицій на зайнятих територіях не відповідало поставленому Кремлем завданню - який сенс глибоко закопуватися і будувати залізобетонні укріплення, якщо завтра все одно накажуть йти вперед.

Поки російська армія володіла ініціативою, проблеми із утриманням захоплених населених пунктів були для неї не настільки актуальні. Зараз ситуація змінилася, російським військам доводиться захищатися в укріпрайонах, багато з яких вони самі ж і зруйнували.

І відступати не можна. Якщо швидкий відхід із Харківської області ще можна було пояснити необхідністю "перегрупування військ", то залишення територій Донецької та, в перспективі, Луганської областей виглядає як пряме невиконання наказу верховного головнокомандувача, може викликати його гнів та спричинити як мінімум так звані кадрові рішення.

Тим більше, що у п'ятницю, 30 вересня, очікується заява Володимира Путіна про включення захоплених (і ще не захоплених) територій України до складу Росії.

Версія 3. Вимушена жертва

Ситуація під Лиманом зараз нагадує ситуацію з Маріуполем на початку російського вторгнення в Україну. Тоді командування ЗСУ прийняло усвідомлене рішення залишити в місті велике угруповання, попри його неминуче оточення, щоб воно відтягло на себе частину російських сил, що наступали. Це дало час зібрати резерви і підготувати оборонні рубежі на протяжній ділянці фронту.

Російська армія після відступу з Харківської області перебуває в схожому становищі - нова лінія оборони ще не вибудувана, резерви, на які можна розраховувати завдяки оголошеній мобілізації, ще не готові, а супротивник сповнений сил і рішучості наступати.

Ймовірно, розрахунок робиться на те, що українська армія буде змушена уповільнити своє просування, маючи за спиною угрупування, що не здалося, і витратить час на його нейтралізацію.

А там уже, можливо, ситуація зміниться і з'являться шанси деблокувати оточені під Лиманом війська. Прокремлівські блогери розраховують, що із прибуттям на фронт тисяч мобілізованих резервістів ситуацію вдасться принаймні стабілізувати.

Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.