ЗСУ вийшли на кордон з Росією у Харківській області. Що це означає для фронту
Автор фото, Reuters
Українські сили витісняють російські війська у Харківській області. Західні експерти вже зазначали, що Росія фактично програла битву за Харків. Тепер повідомляють, що один з батальйонів ЗСУ вийшов до кордону з Росією. Що це означає для фронту?
У неділю міноборони України повідомило у фейсбуці, що 227-й батальйон 127-ої бригади сил територіальної оборони збройних сил України міста Харкова відтіснив російські війська та вийшов до державного кордону з Росією.
На відео зі зверненням українських бійців до президента Володимира Зеленського видно, як бійці несуть та встановлюють прикордонний стовп.
"Ми дійшли, пане президенте, ми тут! Ось з нами прикордонник... Пане президенте, ми дійшли!" - кажуть військові на відео.
Російське міноборони востаннє згадувало про бойові дії у Харківській області 13 травня. Тоді у відомстві повідомили про знищення "двох українських установок реактивних систем залпового вогню "Град" та радіолокаційної станції оповіщення ППО виробництва США".
В умовах бойових дій ВВС не може незалежно перевірити та підтвердити офіційні повідомлення сторін.
Минулої суботи мер Харкова Ігор Терехов повідомив ВВС, що російські війська відходять від другого за величиною міста України. Голова Харківської ОДА Олег Синєгубов тоді підтвердив, що протягом останньої доби обстрілів Харкова не було, але від них продовжують потерпати інші міста регіону.
Американський Інститут вивчення війни (ISW) у своєму дослідженні, опублікованому ввечері 13 травня, дійшов висновку, що російські військові, найімовірніше, вирішили повністю здати свої позиції навколо Харкова.
Причина - успішний контрнаступ української армії та проблеми з підкріпленням російських підрозділів.
Російські війська відступають?
Як вважають аналітики американського Інституту вивчення війни, російські війська більше не розраховують на масштабне оточення українського угруповання по лінії від Донецька до Ізюма і тепер, найімовірніше, сконцентруються на захопленні Луганської області.
Це дозволить російським силам сконцентруватися на ще вужчій ділянці, де вони намагатимуться досягти вирішальної переваги. Ключовим пунктом російського наступу при цьому стане місто Сєвєродонецьк та порушення ліній комунікацій українських сил.
Наступ українських військ у районі Харкова, як розповів ВВС ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман, був обумовлений не лише діями українців, а й спільним прагненням російської армії скоротити лінію фронту.
"Щодо українських дій у районі Харкова, там не стільки контрнаступ, там доволі дрібні тактичні дії. Росіяни там, мабуть, вирішили зробити те саме, що й у Чернігівській та Сумській областях. Вони просто виводять свої частини звідти, - зазначає ізраїльський експерт. - Але на харківському напрямку і так було невелике угруповання. До п'яти батальйонно-тактичних груп, це не так багато. Вони, як це видно збоку, просто намагаються скоротити фронт. Але надто далеко на схід від Харкова їм краще не відходити, тому що це може поставити під удар правий фланг ізюмського угруповання [російської армії]".
Ілля Барабанов, кореспондент ВВС:
Українська армія продовжує відсувати лінію фронту від Харкова, тому в місті знову запустили роботу громадського транспорту. Під контролем російських військ поки що залишаються такі міста, як Вовчанськ та Куп'янськ, але безпосередньо навколо Харкова цих військ уже не залишилося.
Судячи з відео, що з'являються з Луганська, під час відступу російських військ з таких місць, як Козача Лопань, Стрілеча або Липці, командування жодним чином не потурбувалося про евакуацію військових, мобілізованих для бойових дій у самопроголошеній "ЛНР".
Мобілізованих луганчан використовували для посилення російських позицій, але тепер вони застрягли на "нейтральній смузі" біля прикордонного пункту Нехотіївка, через який їх з якихось причин не хочуть пропускати російські прикордонники.
Родичі цих військових вимагають від керівництва "республіки", щоб їхніх близьких через територію Росії повернули до Луганська, бо інакше їм доведеться здаватися в полон ЗСУ.
