Присипані снігом покинуті хати і сліди звірів повсюди. Взимку Зона відчуження має свій меланхолійний шарм.
Підпис до фото, Чорнобильська зона - чи не єдине місце в Україні, де можна їздити цілий день і не зустріти жодної людини чи машини, крім, хіба, такої.
Підпис до фото, Буряківка, Нова Красниця, Товстий Ліс, Глинка, Зимовище, Красне... Ці села, які опинилися в Зоні відчуження, сьогодні навіть не нанесені на карту.
Підпис до фото, Деякі будинки досі стоять рівно і зберігають сліди старої фарби.
Підпис до фото, Деякі стали схожі на хатку Баби Яги.
Підпис до фото, А деякі зруйнувалися під вагою своїх дахів і часу.
Підпис до фото, У більшості хат двері відчинені.
Підпис до фото, Всередині іноді поселяються дикі звірі. Тут холодно, але, принаймні, немає вітру й дощу.
Підпис до фото, А це - закинуте промислове приміщення, бетонна підлога якого обросла мохом. Сильний вітер хитає масивні ворота - й іржаві завіси зловісно скриплять.
Підпис до фото, Закинута дубова церква в селі Красне. Щоб потрапити всередину, потрібно просто розмотати ланцюг на дверях.
Підпис до фото, На стінах залишилося мало ікон. Приміщення храму, каже зоолог Сергій Гащак (на фото), облюбували пташки і кажани.
Підпис до фото, За словами пана Гащака, в Зоні повно звірини: олені, дикі коні, вовки (чий слід на фото), лисиці, зайці і навіть ведмеді. Але побачити тварин непросто. Вони майстерно ховаються, чуючи наближення людей.
Підпис до фото, Звірі, як і люди, істоти ліниві і люблять ходити вже протоптаними стежками.
Підпис до фото, Кору на цій молодій ялинці об'їв, скоріш за все, олень.
Підпис до фото, Життя в Зоні буяє навіть узимку. І чим менше тут людей, тим краще для дикої природи. Всі фото: Олег Карп'як.
