Вибратись з Лисичанська живим. Історія української родини

"Лисичанськ - це мертве місто”. Таким побачила його Наталя Гончарова, коли виїжджала звідти разом з донькою Стефанією і сином Ростиславом у середині червня.

Родина провела в бомбосховищі майже чотири місяці. Весь цей час вони харчувалися переважно макаронами і рисом. Замість душу чи ванни - шахтний відстійник. Замість світла - свічки, а потім не стало і їх.

Тим часом обстріли не вщухали, і сім’я наважилася виїхати.

Першим бажанням маленької Стефанії після порятунку було поїсти риби і купити яскраву іграшку. А Ростислав мріє про новий комп’ютер.

Лисичанськ залишається під контролем української армії, але перебуває під постійними обстрілами росіян.

Підписуйтеся на наш Youtube-канал! Там більше відео, ніж на сайті.