Бутугичаг. На цій копальні в Тенькінському районі Магаданської області з кінця 1930-х до 1955 року в’язні радянських таборів видобували олово, а згодом і уран. Фотографії Олександра Волощука

Бутугичаг - це 5 окремих таборів, які входять до одного комплексу: "Коцуган", "Дизельна", "Центральний", "Гірник" і "Сопка". Люди на Бутугичагу помирали сотнями від нестерпних умов праці, погодних умов і уранового випромінення.

Штрафний ізолятор (або БУР - "барак усілєнного рєжима") - знаходився на ОЛП "Центральному".

Знак про поховання в'язня №33. Головний цвинтар з тисячами могил було зрівняно з землею бульдозером, тому залишилися поодинокі могили.

Точної кількості померлих ніхто не знає, але думається, що їх було не менше 20 тисяч. Багато могил розрили ведмеді і кості засмічують територію цвинтарів.

Забезпечення таборів Бутугичагу значною мірою йшло з Америки (вона була значно ближчою, ніж Москва), тому й зараз на залишках таборів можна знайти американські лопати, ліхтарі, акумулятори та інші "сувеніри"

На „Сопці” жив разом з сім’єю начальник табору майор Малєєв, і для його дітей ув’язнені змайстрували цю гойдалку.

Штрафний ізолятор (або БУР - "барак усілєнного рєжима") - знаходився на ОЛП "Центральному". Кілька одиночних камер, в яких було 2-3 кв. метри площі, відкидні нари і відро-параша.

Барак не опалювалися, в стіни камер були вмонтовані труби для підводу взимку з вулиці холодного повітря. Сучасний стан: дах провалився, на підлозі росте трава, але грати й досі міцно тримаються на дверях і вікнах...

Анатолій Жигулін - колишній "зек" написав: „Смертність в Бутугичагу була дуже високою. В „лікарській” спецзоні люди вмирали щодня. Байдужий вахтер звіряв номер особистої справи з номером вже готової таблички, тричі проколював покійнику груди спеціальною сталевою пикою, і відпускав чергового померлого на волю...”

Сандармох. Урочище в Карелії, неподалік міста Медвежогорська. У кількох десятках розстрільних ям лежать останки понад 9 тисяч жертв більшовицького терору, в тому числі 1111 в’язнів "соловецького етапу", Українського "Розстріляного Відродження": Валеріан Підмогильний, Лесь Курбас, Микола Куліш, Марко Вороний, Микола Зеров та багато інших.

Механізм злочину був такий: до місця страти привозили з медвежогорської в’язниці у машинах-"воронках", підводили до ям, де начальник конвою майор Михайло Матвєєв стріляв з пістолета в голову чи потилицю. Кожного року на початку серпня проводяться заходи по вшануванню безневинно убієнних.