Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

слухати тут

В Україні кажуть, що подібні проекти є цікавими для України, але вони є справою не найближчого майбутнього.

Білоруський президент Олександр Лукашенко вже не вперше заявляє про бажання Мінська приєднатися до проекту доставки каспійської нафти через українську територію. Ці заяви почали лунати частіше після ускладнення стосунків між Білоруссю та Росією. У вересні цього року під час візиту до Литви, яка вже давно підтримує проект Одеса-Броди, пан Лукашенко прямо заявив, що хотів би долучитися до цього проекту. Остання заява президента Білорусі пролунала в інтерв’ю азербайджанській інформаційній агенції напередодні візиту до Мінська президента Азербайджану Ільхама Алієва.

Росія є дружньою нам країною, але нам потрібна диверсифікація. Ми не можемо покладатися лише на одну країну у питанні постачання енергоносіїв. Президент Білорусі Олександр Лукашенко

Сам пан Лукашенко щойно повернувся із Києва. Він твердить, що однією із тем, що обговорювалися під час цього візиту, було спільне використання українського нафтопроводу Одеса-Броди, оскільки обом державам треба диверсифікувати шляхи отримання енергоносіїв.

“Росія є дружньою нам країною, але нам потрібна диверсифікація. Ми не можемо покладатися лише на одну країну у питанні постачання енергоносіїв. Ми підрахували вартість постачання нафти через територію України, і обговорюємо це питання з українським президентом впродовж довгого часу. Ми також порушували цю тему під час нашої останньої зустрічі. Йдеться про маршрут постачання танкерами до українського узбережжя Чорного моря, а потім залізницею до нафтопереробних заводів. Іншим напрямком може бути використання нафтопроводу Одеса-Броди. Гадаю, такий варіант є цілком можливим, і ми можемо доставляти якісну каспійську нафту на наші заводи для переробки абсолютно без проблем. Звісно, треба пам’ятати, що такі шляхи порушуватимуть схеми, що вже існують на ринку, де окремі країни торгують вже багато років, і є певні відносини, що склалися. Тобто це не буде легким процесом. Треба також враховувати, що експортна ціна азербайджанської нафти залишається досить високою, і економіка питання на іншому кінці трубопроводу поки що не складається. Але це лише питання часу.”

Олександр Лукашенко також заявив, що як тільки економіка проекту стане вигідною для Білорусі, Мінськ буде готовий негайно розпочати його реалізацію. Крім того, у Концепції енергобезпеки Білорусі передбачається, що до 2011 року Білорусь має отримувати до 20% нафти із неросійських джерел через порти у Чорному та Балтійському морях. У Мінську також розглядають можливість будівництва “перемички” між білоруською гілкою нафтопроводу “Дружба,” що йде із Росії, та українським нафтогоном Одеса-Броди.

Треба розуміти, хто буде постачальник ресурсу. Якщо у Білорусі є постачальник ресурсу – нема питань. Це достатньо складний процес, тому не можна сказати, що, скажімо, завтра всі побігли, і почали качати нафту. Речник НАК Нафтогаз України Валентин Землянський

Валентин Землянський, речник українського Нафтогазу, який через дочірню компанію Укртранснафта керує українськими трубопроводами, каже, що якщо питання про долучення Білорусі до проекту Одеса-Броди і обговорювалося у Києві під час візиту Олександра Лукашенка, то це було лише на найвищому рівні, оскільки на рівні господарюючих суб’єктів, тобто компаній, які і мають втілювати проект у життя, ця тема не порушувалася. Наскільки подібний розвиток подій був би вигідним для України, яка сама зацікавлена у переробці каспійської нафти на своїх заводах, залежатиме від умов контрактів, до яких, як твердить речник Нафтогазу, ще дуже далеко.

“Це були переговори на рівні президента та прем’єра, на рівні господарюючих суб’єктів переговорів не було. Треба розуміти, хто буде постачальник ресурсу. Якщо у Білорусі є постачальник ресурсу – нема питань. Це достатньо складний процес, тому не можна сказати, що, скажімо, завтра всі побігли, і почали качати нафту.”

Позитивом є те, що саме президент Лукашенко може змінити потоки як нафти, так і будь-чого іншого власним рішенням, але на території Білорусі. З іншого боку, є певний вплив Росії. І тут Лукашенко буде дуже обережним, саме при практичній реалізації будь-яких питань. Отже, поки що це є декларацією якихось ідей, а до конкретної їх реалізації поки що досить далеко. На жаль. Керівник енергетичних проектів у Центрі Разумкова Володимир Саприкін

Керівник енергетичних проектів у Центрі Разумкова Володимир Саприкін також погоджується із тим, що втілення намірів білоруського президента – справа майбутнього, і зараз мова, очевидно, може йти лише про перші домовленості на перспективу. Крім того, допоки Білорусь отримує дешеву російську нафту, купувати ще й дорогу каспійську Мінську не вигідно, а от якщо дешеві поставки з Росії з тих чи інших причин припиняться, вірогідність втілення проекту різко зросте.

“Позитивом є те, що саме президент Лукашенко може змінити потоки як нафти, так і будь-чого іншого власним рішенням, але на території Білорусі. З іншого боку, є певний вплив Росії. І тут Лукашенко буде дуже обережним, саме при практичній реалізації будь-яких питань. Отже, поки що це є декларацією якихось ідей, а до конкретної їх реалізації поки що досить далеко. На жаль.”

Експерт також звертає увагу на те, що у разі, як Азербайджан, Білорусь та Україна дійдуть згоди щодо постачання каспійської нафти до білоруських НПЗ українською територією, їм доведеться домовлятися із Росією про переспрямування нафтогону Одеса-Броди, який нині працює у напрямку з Бродів до Одеси і транспортує російську нафту. Те, що це будуть не прості переговори, показав нещодавній конфлікт із російським Лукойлом, якому належить Одеський НПЗ. Аби доставити каспійську нафту із Одеси до іншого нафтопереробного заводу, у Кременчуці, Укртранснафта запропонувала Лукойлу відмовитися від традиційного маршруту доставки нафти через Придніпровські трубопроводи, і перейти на постачання сировини іншим шляхом – з Бродів до Одеси. Після тривалих переговорів і гучних заяв з обох боків, сторони дійшли згоди. Проте що зможе запропонувати Україна російським власникам українських нафтопереробних заводів у майбутньому, якщо нафтогін Одеса-Броди таки запрацює у північному напрямку, залишається невідомим.

Перші домовленості про можливість постачання азербайджанської нафти до Білорусі було досягнуто у 2007 році. У тому ж році Азербайджан, Грузія, Україна, Польщі та Литва підписали угоду про створення спільного підприємства для проектування шляху постачання нафти із Баку через Одеса-Броди до польського Полоцька і Гданська. Проте до цього часу якихось практичних зрушень у проекті не відбулося. Сам нафтопровід, яким каспійська нафта мала надходити до Європи, було збудовано у 2001 році. Від 2004 року він використовується у реверсному напрямку для транспортування російської нафти до Чорного моря.