Павєл Аксьонов Бі-Бі-Сі, Російська служба

	Німецькі і радянські війська в Бресті

Вони стоять на трибуні перед флагштоком з німецьким прапором, а по вулиці перед ними спочатку йде німецька, а потім радянська військова техніка. Командувачі віддають машинам честь....

22 вересня 1939 року Червона армія і Вермахт провели в місті Брест-Литовськ спільний парад, який став для істориків своєрідним символом поділу Польщі. Або не провели - про те, що відбувалося в Бресті у той день, суперечки не вгамовуються ось уже 70 років.

Мешканець Бресту Валентин Шевчук був одним із тих хлопчаків, які вибігли на вулицю Унії Любельської, дізнавшися, що там буде щось відбуватися.

	Комбриг Сємьон Кривошеїн і генерал Гейнц Гудеріан

Військової техніки він не бачив, однак добре запам'ятав зустріч Гудеріана і Кривошеїна: "Тут стояв наш генерал, з лівого боку під'їхала машина. Вийшов (німецький) генерал середнього зросту. Підійшов до нашого, привітався і сказав: "За дорученням німецького уряду я уповноважений передати вам Брест і Брестську фортецю..."

Парад чи урочистий марш?

Сам факт зустрічі радянських і німецьких військ сумнівів ні в кого не виликає. Гарячі дискусії точаться довкола назви того, що одні називають парадом, а інші, і серед них історик Алєксандр Дюков, урочистим маршем.

"Спільного параду в тому розумінні, яке вкладають у це слово військові устави, в Бресті не було, - вважає Дюков. - Було урочисте виведення німецького війська з Бресту і передання міста радянським військам". За його словами, так і не були дотримані необхідні формальності, парадом те, що відбувалося, вважати не можна.

Тут стояв наш генерал, з лівого боку під'їхала машина. Вийшов (німецький) генерал середнього зросту. Підійшов до нашого, привітався і сказав: "За дорученням німецького уряду я уповноважений передати вам Брест і Брестську фортецю... Мешканець Бресту Валентин Шевчук

Інші історики кажуть, що інакше як парадом проходження військ перед військовими начальниками і прапором не назвеш.

Брестський історик Васілій Саричев каже, що якщо це офіційно визнавати парадом, то це буде "санкціонованим зверху, конкретним підтвердженням того, що Гітлер і Сталін - або Вермахт і Червона армія - діяли спільно і демонстрували це".

Головний редактор журналу "Посєв" Юрій Цурганов вважає, що ці суперечки точаться зараз, тому що в Росії створюється новий культ - "культ перемоги радянського народу і радянської держави у Великій вітчизняній війні". "Відповідно, парад 22 вересня 1939 року в Бресті, це як гвіздок у чоботі. Ну ось і хочеться видрати його всіма правдами і неправдами", - говорить Цурганов.

Алєксандр Дюков вважає суперечки щодо параду марними, вказуючи при цьому на принципово різний статус двох армій. "Ані Великобританія, ані Франція, ані навіть Польща, після того як СРСР ввів війська на територію західної України і західної Білорусі, не оголосили йому війну, - говорить Дюков. - Юридично Радянський Союз залишався нейтральною державою. Введення війська на територію західної України і західної Білорусі трактувалося тодішнім міжнародним правом, як самодопомога".

Пропаганда як ціль

Але аби що говорили про роль Червоної армії у подіях тих років тепер, у 1939 році німецька пропаганда все-таки вважала це парадом. Але на кого вона була розрахована?

Юрій Цурганов вважає, що об'єктом пропаганди були жителі Німеччини - ті, хто дивився кінохроніку в кінотеатрах перед початком сеансу.

Спільного параду в тому розумінні, яке вкладають у це слово військові устави, в Бресті не було, - вважає Дюков. - Було урочисте виведення німецького війська з Бресту і передання міста радянським військам. Історик Алєксандр Дюков

Василь Саричєв з ним не згодний. Він вважає, що серед німецького населення вже не було необхідності вести таку пропаганду, а Німеччина знімала цей фільм скоріше для Заходу: "Важливо було продемонструвати Англії, Франції, що ми з Совітами здружилися, що ми з ними разом".

Суперечки довкола параду почалися насправді одразу після війни. Обидва головні учасники параду - генерал Гейнц Гудеріан і комбриг Сємьон Крівошеїн написали мемуари.

Гудеріан у своїх споминах сказав, що приймав саме парад. Крівошеїн усіляко намагався довести, що параду не було, і що попри настійливі вимоги Гудеріана провести його, церемонії були зведені до стану урочистого маршу.

Васілій Саричєв припускає, що Кривошеїн просто боявся зізнатися, що в 39-му він все-таки вважав, що приймає парад разом з Гудеріаном. "Він (Кривошеїн) не міг сказати про те, що він із кимось це узгодив, тому що він підставляв вище начальство, і це не вибачається. З іншого боку, йому було б безглуздо підставляти і себе, говорячи, що це була його ініціатива", - вважає білоруський історик.

Від Унії Любельської до Леніна

Парад (чи урочисте введення-виведення війська) проходив вулицею Леніна перед будівлею нинішнього облвиконкому. 70 років тому 22 вересня перед цією будівлею було встановлено невелику трибуну, на якій стояли Кривошеїн з Гудеріаном.

У цієї вулиці своя цікава історія - у 1939 році вона ще називалася вулицею Унії Любельської на честь угоди про об'єднання Королівства Польського і Великого князівства Литовського в державу Річ Посполиту. І те, що нею пройшли німецькі і радянські бронемашини після розділу Польщі, здається символічним, тим більше, що згодом її перейменували на вулицю 17 вересня - на честь річниці приєднання частини тодішньої польської держави до СРСР.

На цьому епізоді не зупинилися ані історія Польщі, ані Радянського Союзу, ані Німеччини, ані самої цієї вулиці, яка, так вже сталося, стала віддзеркаленням історичних процесів світового масштабу. Недовго побувши вулицею 17 вересня, в 1941 році під час окупації вона почала носити ім'я німецької 45-ї дивізії, яка штурмувала Брестську фортецю. А в 1945 році її назвали вулицею Леніна.

Це останнє перейменування можна вважати цілком формальним, таким що не має жодного підтексту ані для Польщі, ані для Німеччини, ані для Білорусі - в СРСР інакше просто не можна було назвати вулицю, на якій стоїть облвиконком.