Марта Шокало Бі-Бі-Сі, Київ

	Пам'ятник планують демонтувати для ремонту, але чи повернуть на попереднє місце?

Ця пригода зацікавила киян. Люди спеціально приходять подивитися на Леніна, фотографують його на мобільні, інші сваряться.

“Подивіться що в країні коїться. Над народом знущаються, а вони пам’ятники б’ють. Бийте тих, хто над вами знущається. Пам’ятник вдарить - це все одно що дитину вдарить, або собаку беззахисну”, - таких, як цей чоловік, тут більшість.

Це переважно пенсіонери, для яких Ленін - це передовсім згадка про молодість.

Пам’ятник вдарить - це все одно що дитину вдарить, або собаку беззахисну Київський пенсіонер

“Я була на дачі, приїхала сюди, коли почула, що сталося. Я прийшла попросить вибачення у Ілліча”, - каже 81-річна Раїса Василівна, втираючи сльози. Пані Раїса готова здавати гроші на ремонт пам’ятника і закликає інших це робити.

“Я б йому сам голову зніс, - говорить інший чоловік. – В Німеччині теж було багато пам’ятників Гітлеру, вони мабуть теж становили якусь історичну цінність, але ж їх не залишили”.

“Треба знести пам’ятник разом із цією владою, яка їх охороняє і чистить їм бруд між пальцями, витрачаючи на це наші гроші”, - кричить інший.

У Київській мерії повідомили, що на час ремонту Леніна приберуть із бульвару Шевченка.

Потім рішення про його перенесення чи повернення має ухвалювати Кабмін, оскільки він належить до реєстру визначних пам’яток України.

МИСТЕЦЬКА ЦІННІСТЬ ЧИ РАДЯНСЬКИЙ АТАВІЗМ?

Повідомлялося також, що цей пам’ятник Леніну внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Однак це виявилося неправдою.

Архітектор та керівник київської організації ЮНЕСКО Георгій Духовичний розповів Бі-Бі-Сі, що до списку ЮНЕСКО в Києві належить тільки Києво-Печерська Лавра та Софіївський собор.

Пан Духовичний заперечив історичну цінність київського Леніна. Історія його появи така: Київ на той час був єдиним містом у Радянському Союзі, де не було великого пам’ятника Леніну.

Тому у 1946 році українське керівництво, аби уникнути проблем, термінового вирішило його поставити до чергової річниці революції.

Оскільки часу на його виготовлення не було, ухвалили рішення зробити його із частин “секонд-хенд”.

Постамент готували під монумент іншому персонажу. Але його було репресовано, тож і вирішили вже готовий п'єдестал взяти під пам'ятник Леніну Георгій Духовичний, архітектор

“Пам’ятник привезли із Нью-Йорка, де він був виставлений у радянському павільйоні на міжнародній виставці. До нього треба було ще знайти п’єдестал.

На одному з кар’єрів на Житомирщині було знайдено п’єдестал. Він був зроблений для якогось іншого пам’ятника.

Але той персонаж, який мав стояти на тому п’єдесталі, був репресований. І тому п’єдестал залишився невикористаний», - розповідає архітектор.

Cправді, кольори і навіть матеріали пам’ятника та постамента не співпадають. Фігура Леніна червона, постамент – чорний.

Натомість історик Києва Олександр Анісімов вважає, що пам’ятник має історичну цінність, бо зроблений відомим на той час скульптором Меркуровим.

Він був відомий тим, що робив посмертні маски Леніна та інших радянських діячів. А також споруджував пам’ятники Леніну та Сталіну.

Однак пан Анісімов захищає Леніна не тільки тому.

“Пам’ятник Леніна і пам’ятник Щорсу, що наприкінці бульвару Шевченка, є оберегами бульвару, до речі, найдовшого тополиного бульвару у Європі. Якщо їх знесуть, не буде й бульвару. Мерія вже не один рік виношує плани зробити тут восьмиполосну дорогу. Хочуть знести і Бесарабський ринок, який теж є пам’яткою архітектури”, - розповідає історик.

У цьому році президент Ющенко видав указ про демонтаж пам’ятників радянської доби.

Однак в Україні пам’ятники Леніну досі є у багатьох обласних, районних центрах, містечках та селищах.

Періодично їм щось пошкоджують чи обливають фарбою.

Нещодавно на Луганщині невідомі підклали Леніну вибухівку, через що у пам’ятника вирвало велику дірку нижче спини. Після цього його вирішили демонтувати.