І на сам початок запитала, які оцінки - передусім неофіційні - нинішнього візиту до Брюсселю президента Ющенка - і яке ставлення до нього у європейських функціонерів.

Аманда Аксакоча: Загалом, це як на мене досить незвично, коли президент і прем’єр-міністр якоїсь країни одночасно здійснюють візит. Уже це саме по собі є досить незвичним. Але мене ніскільки не дивує, що частина функціонерів у ЄС висунула вимогу, щоби зустрічі з українськими керівниками були спільними для президента і прем’єра. По-перше, це викликане напруженими графіками, а по-друге, євро чиновники розраховують, що президент і прем’єр-міністр приїхали до Брюсселя зі спільними позиціями стосовно відносин Києва з ЄС - так що вони не бачать потреби в окремих зустрічах.

Бі-Бі-Сі: Але чи не думаєте ви, що така потреба може виникнути? Що прем’єр-міністр і президент захочуть таки окремих зустрічей у Брюсселі?

Якщо зовсім відверто, то на мою думку, у стосунках Євросоюзу і України зберігається ще невелика напруженість з огляду на газове протистояння України і Росії і його наслідки для ЄС. І я думаю, що ЄС може дещо втомився від українського керівництва. Але тим не менше, ЄС радий бачити у Брюсселі їх обох. Понадто, це може бути своєрідним випробуванням для президента Ющенка і прем’єр-міністра Тимошенко: чи зуміють вони бодай на час двох зустрічей у Брюсселі постати - так би мовити - єдиним фронтом. Аманда Аксакоча

Аманда Аксакоча: Якщо зовсім відверто, то на мою думку, у стосунках Євросоюзу і України зберігається ще невелика напруженість з огляду на газове протистояння України і Росії і його наслідки для ЄС. І я думаю, що ЄС може дещо втомився від українського керівництва. Але тим не менше, ЄС радий бачити у Брюсселі їх обох. Понадто, це може бути своєрідним випробуванням для президента Ющенка і прем’єр-міністра Тимошенко: чи зуміють вони бодай на час двох зустрічей у Брюсселі постати - так би мовити - єдиним фронтом.

Бі-Бі-Сі: Політичне протистояння в українському керівництві, на думку експертів, не лише погрішило наслідки світової фінансової кризи для України, а й загальмувало процес євроатлантичної інтеграції. А якими, на вашу думку, є наслідки цього протистояння на інтеграцію України з Європою?

ЄС не виступає щодо Росії одним голосом. І така ситуація зберігатиметься певний час, що, на жаль, матиме негативні наслідки не лише для України, а й для інших країн регіону. Аманда Аксакоча

Аманда Аксакоча: Як на мене, цілком зрозуміло, що ця політична ворожнеча, яка триває вже багато місяців, якщо не роки, явно вплинула на глибину економічної кризи в Україні. Часом навіть важко повірити, що керівництво України взагалі думає про країну, бо складається враження, що вони переймаються лише собою і своїми шансами на наступних президентських виборах. Це жахливо позначилося на Україні - і щиро кажучи, цим людям має бути справді соромно. Стосовно євроатлантичної інтеграції: коли мова про НАТО, то це завжди виглядало не дуже реалістичною метою - надто після війни між Грузією і Росією. Та й нова адміністрація США висилає сигнали, що вона відступає від позицій підтримки ПДЧ для України і Грузії. В час, коли відносини між США і Росією стали на шлях суттєвого поліпшення, інтеграція цих двох країн з НАТО втрачає пріоритетність.

Аманда Аксакоча: Коли мова про Євросоюз, то, як на мене, Україна має зробити пріоритетними відносини з ЄС. І на щастя, цю зовнішньополітичну мету, схоже, підтримують усі політичні еліти в Україні. Тож цей напрямок цілком реалістичний. Але тут далися взнаки наслідки кризи. В той таки час від колег у структурах Євросоюзу можна почути про плідну роботу над новою угодою про асоціацію з Євросоюзом. Так що тут є позитивні моменти.

Бі-Бі-Сі: Ви вже згадували газову війну між Україною і Росією. Складається враження, що ЄС під час тієї війни був поділений, а за її наслідками став більш орієнтованим на контакти з Росією. Чи можна стверджувати, що ЄС трохи розгубив ентузіазм до демократичних процесів в Україні після січневих подій?

Аманда Аксакоча: Не думаю, що ЄС став приязнішим до Росії, але в ньому справді поширилося бажання мати прагматичні - добрі відносини з Москвою. Як ви щойно згадали, частина членів ЄС - великих країн на зразок Німеччини і Італії - вже зараз мають дуже міцні відносини з Москвою. Вони вважають, що їхнім інтересам більшою мірою відповідає близькість з Москвою, аніж ризик підтримувати Україну. Саме це ілюструє приклад Німеччини і її підтримки для газогону Північний Потік. На початку тижня німецькі урядовці в чергове відступили назад у плані підтримки для проекту Набукко. Це дуже розчаровує. На мою думку, ЄС не виступає щодо Росії одним голосом. І така ситуація зберігатиметься певний час, що, на жаль, матиме негативні наслідки не лише для України, а й для інших країн регіону.