Світлана Пиркало Бі-Бі-Сі, Кембридж

	Один із кембриджських колледжів. Лекція Стасюка проходить у Робінсон-коледжі

Це вже всьоме викладачі, студенти й експерти збираються, щоб послухати доповідь про сучасну Україну та її місце в світі.

Ці лекції організовує відділення українських студій, яке також пропонує студентам і викладачам уроки української мови, перегляд українських фільмів і взагалі знайомство з українською культурою.

Цього разу доповідачем на лекції Стасюка була Олена Пристайко, дослідниця брюссельського центру "ЄС-Росія".

Пані Пристайко, яка займається питаннями спільної політики ЄС і Росії відносно їхніх сусідів, включаючи Україну, а також питаннями взаємин ЄС з Росією, заторкнула ці проблеми і намагалася спрогнозувати подальші стосунки в цьому трикутнику, і згодом повторила для Бі-Бі-Сі основні тези своєї доповіді.

Бі-Бі-Сі: Ви прочитали щорічну лекцію на тему стосунків Росії та ЄС і їхнього майбутнього. Як ви бачите ці стосунки?

Олена Пристайко: Під час своєї доповіді я намагалася намалювати картину того, де ці сторони знаходяться. Звичайно, події 2008-2009 року негативно вплинули на ці відносини. І події в Грузії, і “газова війна”, а також важкі наслідки для економіки України і Росії, фінансова криза не роблять відносини у цьому трикутнику більш позитивними.

Бі-Бі-Сі: Тобто попри підписані угоди між Україною та ЄС і попри декларації гарних намірів протягом останніх кількох років стосунки у цьому трикутнику погіршуються?

Олена Пристайко: Вони стають складнішими, оці події останнього року руйнують довіру один до одного. А довіра в сучасному світі, напевно, важливіша, ніж усі підписані папери. Саме в цьому проблема. І Україна, і Росія зараз у процесі переговорів з ЄС. Події 2008 року не роблять ці переговори легшими. Чи погіршуються стосунки в трикутнику? Я б не сказала. Але вони ускладнюються. Все більше факторів впливають на ці відносини. Щоб виправити цю ситуацію, напевно, усі три сторони мають зробити кроки.

Бі-Бі-Сі: Що робити Україні?

Олена Пристайко: Перш за все, завдання для України – це внутрішня стабілізація, знаходження внутрішнього консенсусу з тих питань, з яких зараз є розходження. Треба розпочинати реформи. Можливо, криза і є тим моментом, коли треба розпочинати ці реформи. Я думаю, завдання України - перш за все внутрішня робота, реформування і подолання внутрішніх розбіжностей, які насправді не такі вже й великі, щоб так сильно боротися один з одним. Можливо, там і розбіжностей особливих немає. В цьому поблема українського політичного середовища – там насправді немає серйозних політичних розбіжностей. Проблеми НАТО, мови, на мій погляд, роздуті. Це не ті проблеми, на яких потрібно зараз сфокусовуватися суспільству, яке за останні 2 місяці вже втратило 30-40% своєї економіки. Основною темою, на якій мають сфокусуватися не лише політики, а й суспільство – це подолання оцих внутрішніх криз, пов’язаних і з економікою, і з перебудовою. Адже Україна і досі у процесі побудови політичної системи, конституційний процес незавершений, і саме на цьому, а не на персональних чварах, суспільство має консолідуватися.

	Олена Пристайко читає лекцію Стасюка

Бі-Бі-Сі: То чи можна на оцьому зруйнованому кризою просторі побудувати щось нове?

Олена Пристайко: Ящо не зараз, то коли? Я думаю, що вже настав цей момент. Інша річ – українське суспільство втратило довіру до своїх керманичів. Це справді велика проблема. Поки що важко сказати, якими будуть результати президентських виборів 2010 року. Можливо, цей період кризи знищить рейтинг теперішніх сил, вони вже втрачають. Я знаю, що Тимошенко за останній місяць втратила 15% довіри населення. Можливо, це і є шанс для того, щоб з’явилися нові обличчя і нова надія.

Бі-Бі-Сі: У своїй доповіді ви поклали відповідальність за те, що немає нових українських облич, на пропорційну систему виборів. Ви вважаєте, що повернення до змішаної системи виборів, коли половина парламенту обиратиметься за партійною приналежністю, а інша половина за мажоритарним принципом, могла б стати виходом?

Потрібно зробити таку виборчу систему, яка б відповідала не інтересам політичних партій, а інтересам громадян, які мають знати, за кого вони голосують, щоб знати потім з кого спитати

Олена Пристайко: Це обговорюється в українському суспільстві лише як один з варіантів виходу. Але пропорційна система виборів в Україні зараз недобудована, оскільки списки політичних партій, які йдуть у парламент є закритими. Тому громадяни голосують всліпу, вони бачать лише лідера цієї партії. Ми вже зараз є свідками того, що в парламент прийшли люди, які не заслуговують довіри, однак через вади виборчої системи вони туди проходять. Україна має зробити свій вибір – чи буде це повернення до змішаної системи, чи щось інше, але потрібно зробити таку виборчу систему, яка б відповідала не інтересам політичних партій, а інтересам громадян, які мають знати, за кого вони голосують, щоб знати потім з кого спитати. Тобто має бути побудований нормальний двосторонній зв’язок, щоб політичні сили відповідали за свої дії.

Бі-Бі-Сі: Ви вважаєте, що чисто президентська форма правління в Україні вже відійшла у минуле?

Олена Пристайко: Немає чітко встановлених аксіом, які б казали, що ця ситема гарна для України, а інша – ні. У відході від президентської системи бачили запобіжний засіб, але це не означає, що президентська система погана як така. Є ж країни у світі, де вона працює. Але потрібні запобіжні механізми, які б захищали цю систему від еволюції до більш авторитарних форм.

Бі-Бі-Сі: Тобто як у США, де є конгрес і сенат, які можуть поставити питання про відповідальність президента?

Олена Пристайко: Звичайно. У світі не існує ідеальної політичної ситеми. Кожна країна проходить свій шлях, щоб знайти ту політичну систему, яка є оптимальною для цієї країни. На жаль, і Україна має пройти через це, і саме у період економічної кризи.

Бі-Бі-Сі: Ви говорили про те, що Росія діє всупереч своїм власним інтересам. Чому так, і що це означає для України?

Олена Пристайко: Це не означає нічого гарного не лише для України, а перш за все для стабільності на європейському континенті. Росія не демонструє приклад поведінки міжнародного актора, який відповідає за свої вчинки. Вона так діяла і у війні в Грузії, і у “газовій війні”, коли Росія перш за все діяла проти власних інтересів. У Грузії вона втратила обличчя держави...

Бі-Бі-Сі: Не тільки обличчя, але й гроші, оскільки акції російських компаній попадали, кредитні рейтинги Росії також були знижені. Чому ж було прийнято таке рішення?

Олена Пристайко: Я не знаю, чи сама Росія може відповісти на це питання. Чому вони діють проти власних інтересів? Можливо, річ у політичній системі Росії, у втраті політичного зв’язку з громадянами, іншими ланками суспільства, включаючи бізнес, неурядовий сектор. Можливо, влада надто зосереджена в одних руках в Росії. І немає сил, які можуть спитати у центру влади, чому він діє проти інтересів країни. Тому, можливо, що і для Росії криза є рушієм до політичної трансформації.

Бі-Бі-Сі: Коли в Україні почала поширюватися інформація про політичну структуру Заходу, про вільний ринок під час горбачовських реформ, була дуже сильна думка суспільства, що ринок сам себе виправить, що ринок – найкраща відповідь для всього. Зараз у світі величезна фінансова криза, і багато-хто запитує, чи цей ринок такий вже саморегульований? Чи у цьому регіоні ринок насправді грає роль, чи політичні й економічні труднощі пояснюються зовсім іншими чинниками?

Олена Пристайко: Зараз експерти запитують себе: чи це провина вільного ринку, тобто системи як такої, чи це провина людей, які керували системою? Чи потрібно нам через цю кризу відмовлятися від ринкових мехінізмів і принципів? Я так не думаю. Це буде найгіршим виходом. Людям дійсно потрібно провести роботу над помилками, і розібратися, чому це сталося. Я думаю, це все ж людський фактор. Дійсно, криза показала вади ринкової економіки.

Бі-Бі-Сі: Здавалося б, між Україною і Росією багато торгівельних зв’язків, їм вигідніше було б і далі торгувати, але ми цього не бачимо. Українська економіка дуже залежить від експорту до Росії. Чому замість того, щоб взаємовигідно торгувати, між Україною і Росією виникають такі конфлікти, які шкодять обом країнам?

Олена Пристайко: Все ж основним торгівельним партнером України є Європейський Союз, який в економічних стосутках виступає як єдине ціле. Ситуація з Росією дійсно прикра. Ми бачимо надмірну залежність економічних зв’язків від політичної ситуації і політичних ігрищ між Україною та Росією. Я думаю, здоровий глузд і намагання вижити у сучасних складних умовах переможуть політичні негаразди.

Бі-Бі-Сі: Яка угода з тих, що існують між Україною і ЄС, на вашу думку, дала б більше стимулів Україні для розвитку і водночас заспокоїла ЄС, який досі нервує після останнього розширення і не певен, що йому робити далі?

Олена Пристайко: Питання перспективи членства в ЄС насправді є ключовим у стосунках ЄС і України. На сьогодні сторони у цьому процесі переговорів прийшли до висновку, що вони будуть укладати угоду про асоціацію. Однак ця угода не означає, що Україні буде надана перспектива членства. Проте вона і не заперечує цієї можливості. Сьогодні справді, обидві сторони мають свої проблеми у питанні інтеграції України до ЄС. ЄС просто не готовий до прийняття України, а Україна не готова до інтегрування до ЄС через внутрішні негаразди. Угода, що найбільше б відповідала національним інтересам, – це угода, яка б найбільше допомагала Україні у внутрішній трансформації. Як вона буде називатися – вже питання другорядне.