Альбій Шудря для Бі-Бі-Сі, Севастополь

Міністерство закордонних справ України не вбачає правових підстав для передислокації нових бойових кораблів. За міждержавними угодами російський Чорноморський Флот може базуватись на української території до 2017 року.

Однак деякі військові кораблі ВМФ Росії вже досягають критичного віку і їхня боєздатність викликає все більше сумнівів.

Головний штаб Російського Військово-Морського Флоту виношує плани щодо посилення ЧФ новими кораблями. З Північного флоту до Севастополя може бути перебазовано підводного човна.

І тоді росіяни матимуть дві дизельні субмарини. Зараз у складі ЧФ найбоєготовнішою вважається підводний човен “Алроса”, хоча впродовж останніх років найпомітнішим досягненням цього корабля було проходження в надводному положенні під час параду на честь дня ВМФ.

Нещодавно до Новоросійську з Балтійського флоту перейшов тральщик “Віце-адмірал Захар’їн”. Кораблі цього класу ніколи не вважались ударними силами. Восени під час грузино-російського конфлікту різношерсте корабельне угруповання з Севастополя все ж спромоглося знищити декілька застарілих грузинських катерів.

Однак попри оптимістичні коментарі російського військового керівництва доцільність Чорноморського Флоту, що історично базується у Севастополі, і при цьому є потужним угрупованням, опинилася під великим запитанням.

Міністерство закордонних справ України ще більше посилює тривоги російських адміралів, додаючи до проблем фінансування кораблебудування ще й дипломатичні умови. “Самостійно в односторонньому порядку Російська Федерація не має права замінити чи доповнити будь-яким кораблем чи будь-яким іншим видом озброєння ту частину ЧФ, яка базується на території України” – заявив директор першого територіального Департаменту Міністерства Леонід Осовалюк. Таким чином представник МЗС України нагадав російський стороні про особливості технічного оновлення флоту, який знаходиться на орендованих базах.

Раніше МЗС України вже звертало увагу на те, що заміна кораблів може відбуватися лише за принципом “клас на клас”. За таких умов Росія навряд чи зможе посилити ЧФ за рахунок невеликих резервів своїх інших флотів.

Вік багатьох російських кораблів у Севастополі вже досягнув 30-40 років. І до моменту виводу сил у 2017 році внаслідок невпинного старіння на флоті може залишитися лише декілька ракетних катерів і тральщиків, що зрівняє росіян з грузинами, перемогою над якими так пишалась Москва.

Однак амбіції російських адміралів випереджують і темпи спорудження нових баз. Досі неясно чи Росія зможе створити серйозну альтернативу Севастополю поблизу Новоросійська чи Туапсе і наскільки прийнятним з точки зору віддаленості буде використання порту Тартус у Сирії.

Однак російські військові вже готові обговорювати нову ідею – порт Очамчира на території Абхазії, що непідконтрольна Грузії. Все це свідчить про прагнення зробити флот елементом великої чорноморської політики, хоча тепер флот все частіше сприймається не як перевага Росії, а її проблема.