Олександр Бондаренко, Бі-Бі-Сі

	Загроза безробіття турбує людей у багатьох країнах світу

Отже, Олександр Бондаренко пішов шукати людей, яким потрібна робота.

...Я стою на Залізничному вокзалі столиці. Переді мною натовп чоловіків. Вони шукають роботу. Неофіційна "біржа праці" в цьому місці діє вже кілька років. Але зараз, як розповідають ці чоловіки, бажаючих знайти роботу тут стало набагато більше, самої ж роботи пропонують зовсім мало. Ось деякі історії, що я почув:

"Я механізатор, пропрацював 25 років. У нас в колгоспі ферми, бригади – порозтягали, порізали, нема нічого! Все розвалили, а тепер дома нема що робити, то приїхав сюди.

- А ночуєте де?

- Побачу. Осьо приїхав тільки, побачу. Може, на вокзалі, а може і в міліції, бо, кажуть, забирають.

- А яку б роботу ви хотіли тут знайти?

- Різну. Я механізатор, то може на трактор де... А так – заставлять копати, то й буду копати. Кирпич тягати, носити... Осьо буду стояти – якщо найду, то найду, а нє – то поїду додому."

Раніше тут чоловіки стояли і не погоджувалися йти працювати за 150 гривень на день. А зараз пропонують тільки вісімдесят. Сюди будь-хто може приїхати, кому потрібні робочі руки. Кому потрібна якась робота – щось викопати, завантажити, пофарбувати.

Приїжджає машина і от як в американських фільмах бачили, - купа мексиканців застрибує в цю машину. І от тут так само процес виглядає.

"Зараз роботи мало. Будівництво стоїть, ремонти не роблять. Я за фахом машиніст екскаватора. Всі об’єкти, де я раніше працював зараз стоять."

Звільнення торкнулися і кваліфікованіших спеціалістів. Навіть тих людей, яких зараховують до вищої управлінської ланки. Олена Грищук, директор рекрутингової компанії “Форсаж” стверджує, що через це їхні зарплатні очікування зменшилися:

"Якщо влітку кваліфікований проджект-менеджер хотів близько трьох з половиною, п’яти тисяч доларів на місяць, то зараз таких людей можна знайти за півтори – три тисячі."

У листопаді та на початку грудня на біржу праці почало приходити значно більше людей ніж раніше. Половину з них поки вдається влаштовувати, але тенденція дуже загрозлива, розповідає директор державного центру зайнятості Володимир Галицький:

"Протягом листопада утримувалась чітка, я б навіть сказав, жорстка тенденція збільшення незайнятого населення і безробітних і зменшення кількості вакансій. Протягом листопада в цілому по Україні щодня до служби зайнятості зверталося від шести до восьми тисяч людей. А вже починачи з 3-го грудня ця кількість складає не менше 12 тисяч людей. І перспективи теж дуже невеселі. Якщо такі темпи безробіття збережуться, то вже на 31 грудня 2008-го року кількість людей, зареєстрованих у службі зайнятості на конкретну дату, становитиме дев’ятсот тисяч людей. І я хочу сказати, що це ще не пік."

Але статистика з центрів зайнятості це лише верхня частина айсберга.

Економічні експерти у розрахунках послуговуються рівнем безробіття, визначеним за методологією Міжнародної організації праці.

В Україні цей показник є лише на перше півріччя цього року - 6,8% економічно активного населення працездатного віку. За прогнозами міжнародного центру перспективних досліджень у 2008-му цей показник складатиме вісім відсотків.

Як розповідає експерт центру Олександр Жолудь, зростання безробіття супрводжуватиметься падінням ВВП. А це вже відчує на собі кожний українець через падіння доходів:

"Номінальні доходи громадян, що включають зарплати, а також соціальні виплати і інші доходи, зростатимуть повільніше за інфляцію. Тобто реальні доходи населення скоротяться наступного року. Це буде вперше з 99-го року.

Від початку 90х років робота за кордоном була сподіванням на покращення добробуту.

Але повідомлення, які надходять останнім часом з-за кордону, невтішні для тих, хто хотів би заробити таким чином.

Через економічну кризу кількість робочих місць і в Європі, і в інших країнах скорочується. Навіть ті заробітчани, які жили там багато років, змушені повертатися додому. Збільшуючи таким чином кількість претендентів на кожну вакансію.