Марина Денисенко, Бі-Бі-Сі, Лондон

	Ще донедавна найвідомішим білоруським експортом вважалися трактори

Усе це - елементи масованої пі-ар кампанії, яку провадить Мінськ у західному напрямку і яка коштує їй, як вважають, чималих грошей.

Білоруські чиновники, які виставляли економіку країни на оглядини, дуже достойно справилися зі своїм завданням і справляли враження особистостей, а не просто адміністраторів в оточенні президента Лукашенка, який, до речі, на форум не прибув.

Це дивувало. Та ще більше дивували нововведення, які Білорусь запровадила в останні рік-два.

„Ми зустрілися є представниками Палати лордів,” – жартував з трибуни один з віце-прем'єрів Білорусі Андрєй Кобяков, - і один з них сказав мені: „Якби два роки тому мені сказали, що Британія націоналізуватиме свої банки, а Білорусь – приватизуватиме, я ніколи б не повірив.”

Іронія історії полягає в тому, що і Захід, і Білорусь „дійшли до такого життя”, бо втратили рівновагу між впливами держави та приватного сектору. В Білорусі стало забагато першого, а на Заході – останнього.

Ми не розпродали свої підприємства за копійки в 90 роки, зате зараз вони вартують мільярди. Якщо ви хочете купити наші акції, купуйте! Але тепер вони коштуватимуть не один долар, а мільярди доларів. Президент Лукашенка в інтерв'ю Financial Times

Отож, Білорусь, щоб модернізувати свою промисловість та отримати західний капітал в умовах гнітючих цін на російський газ, виставляє на привазитацію кілька сотень своїх підприємств.

За 2007-2008 роки вона прийняла близько 30 законів і дозволила іноземному інвестору придбавати більшу частку в білоруських підприємствах, спростила податкову систему, з 2009 року запроваджує єдиний податок на прибуток.

А ось відповідь тим, хто вважає, що білоруси – „совдепія” із браком фантазії: у Мінську відкрито Парк Високих Технологій для компаній інформаційних технологій, які на період до 2020 року звільняються від сплати усіх податків.

Основний аргумент, що вражає інвесторів у саме серце: у рейтингу Світового Банку, за яким оцінюється сприятливість клімату для ведення бізнесу в країні (World Bank’s Doing Business Rating), усього за один рік Білорусь з 115 позиції піднялася на 85. Для порівняння: Україна в цьому рейтингу перебуває на 145 сходинці.

	Президент Лукашенка

Але на цьому, каже білоруський премєр Сєргєй Сідорський, амбіції країни не закінчуються: Білорусь планує увійти в тридцятку рейтингу.

На тлі України особливо Білорусь справді виглядає непогано з її контрольованою інфляцією, все ще щедрою „соціалкою” та послідовністю державного курсу: чи можна уявити, щоб в Україні прем’єр перебував на посаді 4 роки, як Сергєй Сідорський?

Але іноді порівнювати просто неможливо: наприклад, український та білоруський фондовий ринки: перший завалився внаслідок останньої кризи, але останнього ще майже не існує.

Те саме з ринком кредитування житла: в Білорусі майже нема комерційної іпотеки, і білоруси ще з 90-х років стоять у черзі на отримання пільгового державного кредиту на квартиру.

Білорусь іноді виглядає цнотливою у порівнянні з Росією та Україною, і ця цнотливість добре їй прислужилася: на відміну він росіян та українців, Білорусь мінімально постраждала від глобальної кризи ліквідності, бо присутність західного капіталу на білоруському фінансовому ринку складає усього близько чверті.

Білорусь готується втратити цноту, але буде ретельно обдумувати пропозиції залицяльників і задешево не продасться. Наприклад, продаж активів найбільших банків, каже Александр Яцкевич з інвестиційної компанії „Профінвест”, відбуватиметься дуже обережно, перед інвесторами висуватиметься низка вимог, до того ж, їх певно не буде продано повністю.

Ми зустрілися є представниками Палати лордів і один з них сказав, що якби два роки тому йому сказали, що Британія націоналізуватиме свої банки, а Білорусь – приватизуватиме, він ніколи не повірив би. Віце-прем"єр Білорусі Андрєй Кобяков

„Ми не розпродали свої підприємства за копійки в 90 роки, - заявляє в інтерв’ю „Financial Times” Алєксандр Лукашенка, - зате зараз вони вартують мільярди. Якщо ви хочете купити наші акції, купуйте. Але тепер вони коштуватимуть не один долар, а мільярди доларів.”

Але і білоруський президент, і його оточення прекрасно розуміють, що Білорусь, допустивши західного інвестора, має пройти по лезу бритви, урівноваживши їхні інтереси з російськими.

„Дуже цікаво. Один учасник мені сказав: чомусь тут не згадують слова на букву „Р", себто Росію, - розповідає старший експерт компанії „Советнік” у Лондоні Наталія Лєщенко, – бо є побоювання, знову таки, у західних інвесторів, їм треба знати, що у них будуть такі самі можливості, як і в росіян. Але чого вони певно не розуміють, що їх чекають більше, аніж росіян.”