Наталя Хижняк Бі-Бі-Сі, Вашингтон

Кореспондентка Бі-Бі-Сі у Вашингтоні Наталя Хижняк запитала фахівця інституту Хадсон у Вашингтоні, відомого російського політолога Андрєя Піонтковського, чи поділяє він таку думку.

Андрей Піонтковський: Пріоритети України, її стремління на Захід вже абсолютно жорстко і однозначно посунуто Європою. І тут вже від американських перегонів нічого не залежить. А в Європі, ви знаєте, всім дуже подобається Обама. Його зовнішньо-політичні інстинкти і погляди більше відповідають європейським. А в Москві зараз вже зовсім відверто говорять - нам вигідна перемога Обами. Російське суспільство зробило такий висновок.

Бі-Бі-Сі: Сполучені Штати гостро критикували дії Росії на Кавказі. На Вашу думку, якими були справжні плани Москви в так званій "грузинській війні"?

Андрей Піонтковський: Насамперед, усі, хто уважно стежить за російською політичною сценою, знають, що ця війна готувалась як мінімум півроку. Про це казали практично усі засоби масової інформації. 58 армія вела маневри поряд з кордоном на Північному Кавказі. Було зрозуміло, що щось відбудеться у серпні. І це "щось" мало надіслати сигнал Грузії, всім інших пострадянським державам, і Україні, в першу чергу - що їм вступати до НАТО в жодному разі не треба. Звичайно, Саакашвілі зробив Росії великий подарунок, увійшовши до Цхінвалі, я багато розмовляв з грузинськими друзями і для мене досі незрозуміло, навіщо він це зробив. Я прекрасно знаю, що навпаки, американці йому вкрай не радили загострювати ситуацію. Їм це непотрібно було. Вони ведуть якусь складну гру з Москвою. В Америці все ще є ілюзія, що Москва допоможе з питань Кореї, Ірану і так далі. Отже відбулось нагнітання військових провокацій, і можливо був розрахунок на імпульсивність і нестриманість Саакавшілі.

Бі-Бі-Сі:Після подій на Кавказі доводилось чути "Україна наступна". Як ви оцінюєте такі коментарі?

Андрей Піонтковський: Сп’яніння таке деяке патріотичне в лапках в Москві звичайно існує. Якщо ви почитаєте не тільки патріотичні блоги, але й звичайні статті, послухаєте людей, таких, як Дугін, Проханов, Затулін. Так ці люди не приховують, що це була, як вони кажуть, перша війна п"ятої імперії. Те, що вони хочуть побудувати - це п’ята імперія. Думаю, Севастополь, Крим - це наступне. Потім багато хто каже про Північний Казахстан і так далі. Так що такі настрої існують. Але думаю, що люди в Мокві мають керуватися не імпульсами, а холодним розрахунком. Україна - це не Грузія, армія України більш серйозна. По-друге, в Криму, попри те, що там більшість російського населення, все ж таки немає серйозного руху на об’єднання з Росією. Також не забувайте про кримсько-татарський фактор. Отже, це все фактори проти такої можливості.

Бі-Бі-Сі: Експерти у Вашингтоні висловлюють сумнів, що Україна отримає ПДЧ на саміті НАТО у грудні. Чи вплинула, на Вашу думку, внутрішня ситуація в Україні на такі оцінки?

Андрей Піонтковський: Ось я вже казав про подарунок Саакашвілі для Москви, так ось ваша внутрішня ситуація - це подарунок України Берліну. Німці не хотіли в ніякому разі погоджуватися на ПДЧ, і в них з’явився чудовий привід. Розумієте, коли Путін в присутності прем’єр-міністра України абсолютно неприпустимо ображає українського президента - а прем’єр стоїть і сміється... - що тоді можна говорити про політичний процес?! Ось я боюсь, що саме це - те, що в Росії називають "бардаком", така політична ситуація - і може спокусити Москву на якусь акцію. До речі, Януковичем дуже розчаровані в Москві. Оскільки він не виправдав сподівань як проросійська сила. Він і не міг виправдати, кожен український політик - різний і має різну програму, однак нікому не потрібен російський так би мовити "дах".

Бі-Бі-Сі: Що можна сказати про політику Росії стосовно Чорноморського флоту?

Андрей Піонтковський: Москву Чорноморський флот цікавить не як сам по собі, його значення навіть на Чорному морі, не кажучи вже про більш широкий вплив в Середземноморському регіоні - дуже обмежене. Думаю, Москві він цікавий скоріше, як засіб тиску на Україну, всебічного торгу, провокацій і такого типу нескінченного конфлікту... В московських колах говорять про четвертий пункт зовнішньої політики пана Медвєдєва, де він говорить про зону впливу, причому сформульовано це дуже недолуго -" ми маємо мати зону впливу там, де живуть наші друзі". Якщо там ваші друзі, яка вам там потрібна зона впливу?!