Сандра Калнієте

США ніколи не визнали країни Балтії складовою частиною СРСР і утримували дипломатичні відносини з урядами на еміграції.

Фідель Павленко запитав Сандру Калнієте – екс-керівника МЗС Латвії, депутата сейму, які шанси того, що Москва це зробить?

Сандра Калнієте: Практично нульові! Росія ніколи не визнавала факту окупації балтійських держав. Навпаки, Росія завжди наполягала і наполягає, що перебування країн Балтії у складі СРСР було просто невід’ємною сторінкою історії Європи 20-го століття, і не більше того. А зараз путінська Росія вибудовує модель національної ідентичності, що знову базується на імперських амбіціях часів царизму, мілітаристських настроях часів сталінізму і новітньому статусі нафтогазової наддержави. При цьому енергоносії використовуються як інструмент шантажу. Визнання історичних помилок чи злочинів у нову доктрину не вписується.

Росія ніколи не визнавала факту окупації балтійських держав. Навпаки, Росія завжди наполягала і наполягає, що перебування країн Балтії у складі СРСР було просто невід’ємною сторінкою історії Європи 20-го століття, і не більше того. А зараз путінська Росія вибудовує модель національної ідентичності, що знову базується на імперських амбіціях часів царизму, мілітаристських настроях часів сталінізму і новітньому статусі нафтогазової наддержави. При цьому енергоносії використовуються як інструмент шантажу. Визнання історичних помилок чи злочинів у нову доктрину не вписується. Сандра Калнієте

Бі-Бі-Сі: Чому для країн Балтії настільки важливо офіційне визнання факту окупації з боку Росії. Може краще залишити історичні кривди саме в історії, у минулому?

Сандра Калнієте: Якщо повернутися у повоєнні часи, ми побачимо, що Європу було фактично поділено, і багато країн опинилися за "залізною завісою", у тому числі Латвія, Естонія і Литва. Возз’єднання Європи відбулося у 2004 році, але і досі не відбулося возз’єднання одного дуже важливого елементу - я маю на увазі розуміння спільного історичного минулого Європи. Протягом 50 років історію писали без нас. Зараз наспів час написати справжню історію Європи, а це неможливо без визнання усіх фактів історії. А по-друге, у Європі і досі немає повного розуміння обох тоталітарних режимів минулого століття - нацистського і більшовистського. Це надзвичайно важливо, бо ми бачимо, що зараз історія несподівано втручається при вирішенні багатьох суперечок, у тому числі територіальних. Це було би важливо і для Росії: визнавши факт окупації, Росія продемонструвала би справжню готовність до демократичних змін і поваги засад міжнародних відносин.

Компенсації, які Німеччина виплатила жертвам окупації і жертвам війни, були величезними. Вони були і відшкодуванням людям за страждання, і допомогли у відбудові країн. Ті велетенські збитки, яких зазнали країни Балтії протягом окупації - і людські втрати, і фактичне гальмування нормального розвитку, і руйнація довкілля - мають бути відшкодовані. Ми зараз відбудовуємо усе самотужки, але я вважаю, що тема репарацій з боку Росії має бути частиною переговорів. Я не кажу, що ми будемо на 100% наполягати на цьому, але Росія принаймні має продемонструвати політичну волю до цивілізованого діалогу. Натомість, усе що ми чуємо з Кремля, це заклики не намагатися переписати історію. Сандра Калнієте

Бі-Бі-Сі: Чи на Вашу думку, серйозною перешкодою для Росії є побоювання можливих матеріальних претензій, вимог компенсацій? Може, визнання факту окупації було би реальнішим, якби країни Балтії сказали: ми не хочемо від вас жодної копійки, але ми просто хочемо, щоби ви визнали факт окупації і вибачились за це?

Сандра Калнієте: Компенсації, які Німеччина виплатила жертвам окупації і жертвам війни, були величезними. Вони були і відшкодуванням людям за страждання, і допомогли у відбудові країн. Ті велетенські збитки, яких зазнали країни Балтії протягом окупації - і людські втрати, і фактичне гальмування нормального розвитку, і руйнація довкілля - мають бути відшкодовані. Ми зараз відбудовуємо усе самотужки, але я вважаю, що тема репарацій з боку Росії має бути частиною переговорів. Я не кажу, що ми будемо на 100% наполягати на цьому, але Росія принаймні має продемонструвати політичну волю до цивілізованого діалогу. Натомість, усе що ми чуємо з Кремля, це заклики не намагатися переписати історію.

Бі-Бі-Сі: Наскільки громадська думка підтримує вимоги до Росії щодо визнання факту окупації, адже поступово відходить покоління тих людей, які пам’ятають період довоєнної незалежності, та й до того ж, радянська політика масових переселень призвела до того, що і досі у Латвії є дуже велика російськомовна меншина?

Сандра Калнієте: Це важливо, оскільки той факт, що не так і багато людей справді пам’ятають період незалежності між двома світовими війнами, зовсім не впливає на існування історичної пам’яті. У нас є музеї, у нас вивчається історія, культурна спадщина, і громадська підтримка ідеї є майже абсолютною. Особливо серед старшого і молодшого поколінь, які не постраждали від радянського "промивання мізків".

Бі-Бі-Сі: Нещодавно Ви заявили, що Латвія повинна зробити дуже серйозні висновки з подій на Кавказі, бо приклад Грузії засвідчив реальні ризики для сусідів Росії. Але ж Латвія - член НАТО. Хіба для неї ризики співмірні з тією ж Грузією чи Україною?

Сандра Калнієте: Ми - прикордонна країна, де завершується межа Євросоюзу і НАТО. Впродовж цілого часу після падіння берлінського муру і розвалу СРСР домінувала думка, що ось постане нова модернізована демократична Росія. На цьому базувалася західна безпекова політика. Але агресія Росії у Грузії засвідчила, що нова Росія готова до будь-яких дій до захисту того, що вона розуміє як свої стратегічні інтереси у своїй сфері впливу, а це увесь пострадянський простір. Тому Латвія наполягає, щоби рада НАТО зараз ухвалила спеціальний військовий план для країн Балтії. Досі ми підпадаємо під статтю п’яту угоди НАТО - коли є напад на одну країну-члена, решта зобов’язані відреагувати. Але це - політична і правнича складова. Нам же потрібна і конкретна військова складова. Для більшості старих членів НАТО є чіткі плани колективного військового захисту у випадку агресії. Для країн Балтії цього поки немає, і в світлі грузинських подій це для нас стає пріоритетним завданням.