Міністри країн-членів альянсу погодилися, що у відносинах з Росією більше не може бути звичних раніше форм співпраці.

Проте, Росія заявила, що реакція НАТО є непродуктивною і «гора народила мишу». Британська преса пише, що «Нато виявилося поділеним щодо політики щодо Росії» (Дейлі Телеграф).

Світлана Пиркало запитала як оцінити позицію НАТО щодо Росії, Грузії та України у Джеймса Шерра - керівника програм з Росії та Євразії Королівського Інституту Міжнародних відносин у Лондоні.

Джеймс Шерр: З приводу засідання Ради НАТО у вівторок треба зробити два висновки, один прихильний, а інший не дуже. Прихильний висновок такий: після такого шоку не варто чекати деталізованих і продуманих відповідей від НАТО. Значення має лише, що всі союзники погодилися з необхідністю узгодженого підходу. Але неприхильний висновок більше впадає у вічі. На сьогодні є великий розрив між тим, над чим хоче розмірковувати більшість членів НАТО, і заходами, які можуть справити враження на Росію. Навіть на рівні дипломатичної риторики.

Бі-Бі-Сі: А чи є взагалі якісь заходи, які можуть справити враження на ту Росію, яку ми сьогодні бачимо?

Джеймс Шерр: Так, я думаю, що є. Одне, що переконає Росію в нашому серйозному ставленні, - це розпуск ради Росія-НАТО. Ця Рада була створена для досягнення трьох цілей: посилити безпеку в Європі, зменшити російську ворожість до НАТО і зменшити розрив між оборонними культурами Росії і НАТО. Абсолютно очевидно, що Рада нічого з цього не досягла. Альянс привернув би увагу, оголосивши про її розпуск. Це перше.

Давайте буде реалістичними: НАТО не може використати військові сили, бо у НАТО немає військових сил до використання. Росія має такі сили і важливо змінити цю ситуацію що склалася. Найважливіше це зробити так, аби Росія не могла застосувати силу проти ще будь-кого. Джеймс Шерр

Друге - думаю, і Брюссель, і кожна столиця НАТО повинна дати зрозуміти, що після цього на рівні НАТО і на двосторонніх рівнях буде серйозна переоцінка і перегляд усіх наших стосунків і механізмів співпраці з Росією.

По-третє, треба, звичайно, говорити й про наші життєво важливі енергетичні інтереси, включно з зацікавленістю в безпеці трубопроводів у Грузії. НАТО вважає, що останні події тільки показали потребу посилити роль НАТО в енергетичній безпеці. І четверта заява, яку треба зробити вже зараз, - що будь-які загрози Україні будуть розглядатися Альянсом як надзвичайно серйозні, і ті розбіжності, які ще існують всередині НАТО, в цьому разі зникнуть.

Бі-Бі-Сі: Пане Шерр, говорячи про загрозу на адресу України: що НАТО могло б теоретично зробити, якби Росія вирішила діяти подібним чином щодо України? З точки зору НАТО розпуск Ради Росія-НАТО, може, й пошле сигнал, але що користі з цього сигналу для України?

Альянс розширювався згідно з припущенням, що він не є загрозою для Росії, і що Росія більше не є загрозою для нього, і що Росія поступово пристосується до того, що ми робимо. Таким чином методи цього розширення НАТО також виявилися хибними та застарілими. Ми тепер перебуваємо в зоні «реалполітік», коли Росія застосовує як усі методи впливу, від прихованих до відкрито силових. Якщо НАТО тепер не переосмислить свої засади діяльності, то наслідки для цілої Європи будуть дуже серйозними. Джеймс Шерр

Джеймс Шерр: Головне, що НАТО потрібно зробити, - це створити механізм стримування, заснований не на страху збройної відповіді НАТО, а на страху фундаментальної політичної реакції по всьому Альянсу, включно з економічною, яка була б неприйнятною для Росії. Ключова ідея в тому, що коли сьогодні Росія дивиться на НАТО чи ЄС, вона бачить розбіжності, коливання і слабкість. Треба, щоб росіяни менше фокусувалися на тому, чого ми НЕ робимо сьогодні, а більше на тому, що ми МОЖЕМО зробити ЗАВТРА. Чи післязавтра. Росія має військову потугу, і НАТО має відновити свій авторитет, щоб частково повернути ситуацію в колишнє русло, але в основному - щоб не допустити, щоб Росія пішла ще далі стосовно когось іншого.

Бі-Бі-Сі: Дехто говорить, що НАТО - не дуже сучасна організація, і ви самі погоджуєтеся, що НАТО не має багато вільного війська, навіть якби Грузія була членом альянсу. Війська НАТО зайняті в багатьох точках світу. Але чи ви вважаєте, що НАТО як політичний чи економічний клуб досягло б більше, аніж як клуб військовий? Це оборонний альянс, але чи він ефективний у наші дні? Чи Україні та Грузії взагалі варто так уже до нього прагнути?

Джеймс Шерр: Давайте буде реалістичними: НАТО не може використати військові сили, бо у НАТО немає військових сил до використання. Росія має такі сили і важливо змінити цю ситуацію що склалася. Найважливіше це зробити так, аби Росія не могла застосувати силу проти ще будь-кого.

Україна може вразити Росію - і НАТО - тільки якщо справиться зі своїми власними слабкостями. Вона не тільки не робить цього останнім часом, але всі ці слабкості, навіть у галузі оборони, погіршилися. Будь-кому очевидно, що політичний параліч в Україні заважає країні захищати будь-які важливі національні інтереси. Джеймс Шерр

З кожного важливого боку, окрім тільки політичного виміру, НАТО та ЄС разом набагато потужніші за Росію і мають куди більше важелів впливу на Росію, ніж Росія має на них. Але політичний вимір є ключовим. Його слабкість дає Росії дуже сильну відносну перевагу, у питаннях, які вона вважає своїми ключовими національними інтересами.

Бі-Бі-Сі: Тож військову силу використовувати ніхто не хоче, а про політичну поки що говорити не доводиться?

Джеймс Шерр: Я вже давно казав, що розширення НАТО базувалося на застарілих політичних припущеннях. На дуже доброзичливих, ідеалістичних постмодерністських ідеях 90-х років. Саме з цих причин із чотирьох військових бригад Грузії одна в Іраку, одна - на навчаннях перед Іраком, а інші не навчені й не розміщені належним чином. З цих причин армії нових членів НАТО не були модернізовані з метою посилити національну оборону.

	Шерр: розширення НАТО базувалося на застарілих політичних припущеннях. На дуже доброзичливих, ідеалістичних постмодерністських ідеях 90-х років

Альянс розширювався згідно з припущенням, що він не є загрозою для Росії, і що Росія більше не є загрозою для нього, і що Росія поступово пристосується до того, що ми робимо. Таким чином методи цього розширення НАТО також виявилися хибними та застарілими. Ми тепер перебуваємо в зоні «реалполітік», коли Росія застосовує як усі методи впливу, від прихованих до відкрито силових. Якщо НАТО тепер не переосмислить свої засади діяльності, то наслідки для цілої Європи будуть дуже серйозними.

Бі-Бі-Сі: Як щодо України - чи ви вважаєте, що зараз гарний час вимагати надання Плану дій щодо членства в НАТО, чи підтвердити своє бажання вступити в НАТО? Чи принаймні бажання лідерів країни?

Джеймс Шерр: Це був найгірший час з усіх можливих! І минулого року це також був не добрий час. Україна може вразити Росію - і НАТО - тільки якщо справиться зі своїми власними слабкостями. Вона не тільки не робить цього останнім часом, але всі ці слабкості, навіть у галузі оборони, погіршилися. Будь-кому очевидно, що політичний параліч в Україні заважає країні захищати будь-які важливі національні інтереси.

Бі-Бі-Сі: Ви стежили, як так розумію, за останньою хвилею звинувачень з боку президентського секретаріату на адресу прем’єр-міністра, і за заявами президента?

Джеймс Шерр: Так, стежив, і я також читав у пресі, що секретаріат президента віддав розпорядження Генпрокуратурі розслідувати діяльність прем’єр-міністра за звинуваченнями в державній зраді й корупції. Це справляє враження цілковитої безпомічності України.

Бі-Бі-Сі: Напевне НАТО не особливо прагнутиме бачити у себе такого нового члена?

Джеймс Шерр: На мою думку 23-ий параграф Бухарестського комюніке чітко твердить, що Грузія та Україна стануть членами НАТО, але без вказівки на час і це впевнене і переконливе формулювання принципової позиції. Але там також малося на увазі, що доки Україна не вирішить низку надзвичайно важливих питань, не може бути не лише швидкого вступу у НАТО, але й помітного зближення з альянсом.

З іншого боку альянс має ухвалити важливі внутрішні колективні рішення, які досі відкладалися. Тому, відповідальність за зволікання з такими рішеннями щодо нових членів НАТО і зволікання з боку України лежать на відповідальності Брюсселя і Києва однаковою мірою.