Фідель Павленко Бі-Бі-Сі, Лондон

	Зейно Баран

Але більшість аналітиків говорять, що в цьому конфлікті на карту поставлено набагато більше, ніж самопроголошена грузинська республіка.

На їх думку, це в першу чергу боротьба за сфери впливу на пост-радянському просторі.

Бі-Бі-Сі розмовляла з Зейно Баран, експертом, директором з центру євразійської політики Гудзонського інституту у Вашингтоні.

З. Баран: Поки що міжнародна спільнота не спромоглася оцінити важливість цієї війни, а також російську готовність йти до кінця, - від Південної Осетії до Абхізії аж до повалення демократично обраного уряду Грузії. Гадаю, західна реакція поки що була дуже слабкою. Те, що Захід повинен і міг би зробити, та й і зараз може, - це насамперед чітко дати Росії зрозуміти, що її дії неприйнятні, а крім того, можливо надати допомогу повітряній обороні Грузії, чи допомогти їй в якийсь інший спосіб. Бо йдеться не лише про Грузію, а про те, наскільки захід здатен захистити свою позицію і свої цінності.

Бі-Бі-Сі: Ви вважаєте ще не запізно? Я розмовляв з деякими мешканцями Тбілісі, і вони кажуть що якщо росіяни просуватимуться з такою швидкістю, то вони можуть увійти до столиці впродовж кількох годин.

З. Баран: Так, і саме тому все це настільки терміново. Але ще не все втрачено. Впродовж цих днів Грузія залишалася у цьому конфлікті сам на сам, але можна було б удатися до певних кроків, якби була політична воля це зробити.

Бі-Бі-Сі: Делегація ЄС на чолі з Бернаром Кушнером привезла до регіону план мирного врегулювання, який підтримала грузинська сторона і Міхаїл Саакашвілі підписав. Проте російська сторона його вже відкинула. Делегація їде до Москви, але як виглядає, нема сенсу обговорювати ці пропозиції... Проте чи можуть США щось зробити?

З. Баран: Американці були задіяні у дипломатичних консультаціях і з Росією і Грузією з першого дня, проте дипломатія просто не спрацьовує. Мотиви росіян ніколи не були пов"язані лише з Південною Осетією, - тут йдеться про те, щоб перебрати контроль над Абхізією та Південною Осетією, скинути уряд Саакашвілі, і надіслати чіткий сигнал і європейцям, і сусіднім країнам на євразійському просторі, що якщо хтось насмілиться кидати виклик Росії, вони залишаться на самоті. Гадаю, на цьому етапі важлива реакція НАТО. Я б не казала цього навіть кілька днів тому, але якщо російські танки увійдуть до Тбілісі, що цілком може статися, це крім всього іншого дуже підірве репутацію Заходу у здатності захищати свої фундаментальні цінності, і матиме надзвичайно прикрі наслідки. Задіяти НАТО - то дуже складне рішення, але зараз дуже важливо, не знаю чи підуть вони на це, проте гадаю має бти якась реакція НАТО.

Бі-Бі-Сі: Коли Ви кажете "реакція" - ви маєте на увазі військові дії?

З. Баран: Навіть саму можливість того, що військові дії не виключені, навіть не для того, щоб битися з Росією - але допомогти Грузії. Існують механізми, як саме дати зрозуміти Росії, що їй не дозволять продовжувати у такому дусі. Поки що ж Захід продукував лише папери. Захід також дав зрозуміти, що вони не будуть залучені до військових дій у будь-якій формі. Однак будь-яка форма такого залучення могла б бути сигналом, що захід налаштований серйозно і здатен не лише на обурені розмови.

Бі-Бі-Сі: Чи вважаєте Ви, що ця гаряча війна може бути початком нової холодної війни між заходорм та росією?

З. Баран: Не знаю чи називати це "холодною війною", але йдеться про дуже важливі зміни у стосунках між Заходом та Росією. Багато років Захід хотів бачити Росію іншою, ніж вона є, але Владімір Путін під час президентства неодноразово ставав в опозицію Заходу, і гадаю особливо впродовж останнього року американці настільки прагнули заручитися підтримкою Росії, скажімо, щодо санкції проти Ірану, що вони заплющували очі на те, у що перетворюється Росія.

Бі-Бі-Сі: якщо припустимо Грузія вистоїть проти військовго наступу Росії, чи вважаєте Ви, що у грудні, на наступній сесії міністрів закордонних справ НАТО, коли знову будуть переглядатися заявки Грузії та України на приєднання до плану дій щодо членства в НАТО - що вони матимуть більші шанси? Адже зараз захід бачить, що може Росія, і чого не може НАТО, - і скажімо сенатор Маккейн сказав, що наступною може бути Україна...

З. Баран: Абсолютно. Ми вже бачили заяву Росії щодо Криму, і ми знаємо, що Україна може бути наступною. Можливо не у сенсі того, що танки підуть на її столицю, але у тій чи іншій формі це так і буде - якщо Грузія зазнає поразки у цьому конфлікті, а саме так зараз і виглядає - бо за розмірами та військовою потугою між Грузією та Росією нема порівняння, дивовижно взагалі, що вона і далі здатна опиратися. Україна у цій ситуації поки що зайняла принципову і дещо ризиковану позицію. Щодо плану дій, то Владімір Путін ще після саміту в квітні дав чітко зрозуміти, що вони не дозволять ані Грузії, ані Україні просуватися до НАТО. Отже, нічого несподіваного немає - хіба що масштаби російської реакції. Щодо грудневого зібрання, то його рішення залежить від багатьозх причин - зокрема сигналів Росії. Не думаю, що Грузія отримає план дій у грудні - бо її збройні сили, інфраструктура, зруйновані. Якщо тільки НАТО не вирішать надати це і Грузії і Україні, щоб гарантувати їхню безпеку. Проте зараз про це можна лише гадати.