Грузія звинуватила Росію у початку 'повномасштабної війни'

З паном Вілсоном розмовляв Богдан Цюпин.

Бі-Бі-Сі: Колишній посол США в ООН Ричард Голбрук сказав, що територія Південної Осетії як такої для Росії цінності немає, а головне завдання Москви - змінити прозахідний уряд і президента Грузії, а також зробити демонстративний жест на адресу України?

Е.Вілсон: До певної міри це так. Але, звичайно ж, метою Росії у середній перспективі є перешкодити просуванню Грузії до Плану приготування до членства в НАТО. Очевидно, що саміт у Бухаресті досить парадоксально залишив справи незавершеними. З одного боку - перемога для Росії, бо на саміті Грузії не запропонували приєднатися до плану. Але Грузії також у принципі пообіцяли приєднання до такого плану у майбутньому. Ось таке двояке становище. Звичайно, усунення Саакашвілі для Росії було би бажаним у подальшій перспективі. Але найближчою метою Москви є запобігти конкретним подіям у грудні.

Бі-Бі-Сі: В чому мав би бути зміст жесту Москви Україні?

Проте, обидві країни зважують, на які крайні кроки здатна інша сторона. Обидві країни мають що втратити, якщо прорахуються, і Росія також. Е.Вілсон

Е.Вілсон: Звичайно, зміст такого послання пов'язаний з НАТО. Україна та Грузія, на добре чи погано, виявилися у партнерстві. Їхні заяви на приєднання до альянсу завжди розглядають у парі. Виправдано це чи ні. Отже, Україні дають також зрозуміти, що подібні методи можуть бути застосовані до України, якщо імовірність початку плану приготування до членства в НАТО стане серйозною.

Бі-Бі-Сі: Україна тісно співпрацює з Грузією - яку роль зараз може відігравати Київ і Особисто Президент Ющенко у цій ситуації?

Е.Вілсон: Я сказав, що Грузію та Україну пов'язують - справедливо чи ні. Це просто таке сприйняття на Заході - тримати ці дві країни в одній когорті. Але, звичайно ж, Україна може вдатися до кількох практичних кроків. Звичайно ж, треба надіслати послання підтримки Саакашвілі. Чітко заявити про дотримання принципів територіальної цілісності. Також варто залучити треті сторони для захисту цього принципу. Іронія в цій ситуації полягає в тому, що пан Медведєв започаткував ширшу ініціативу названу Гельсінки 2 і вважають, що підставовою частиною цієї ініціативи було би наголошення на непорушності кордонів.
Але найкраще порадити Україні у цій ситуації заявити про себе, як про друга обох сторін і звернутися до обох країн з закликом зупинити конфлікт.

Бі-Бі-Сі: Чи можна сказати, чи можна уявити собі, що Росія може діяти подібно на інших територіях, де вона має свої війська - Придністров'я - близько до України і Крим власне на українській території?

Е.Вілсон: У Європі в Програмі співпраці з країнами сусідами Євросоюзу часто не звертають уваги на той факт, що Росія має бази в усіх шістьох пострадянських країнах - в Україні, Грузії, Вірменії, Азербайджані, Білорусі та Молдові. Тобто, деякі аналогії проводити можна. Але використання військового чинника в усіх цих шести країнах різне. Наприклад, у Придністров'ї - зовсім відмінний спосіб, де росіяни в короткотерміновій перспективі відкрито не заохочують придністровський сепаратизм, а розглядають Придністров'я, як своєрідного Троянського коня для того, щоб взяти під контроль цілу країну - Молдову. В Грузії очевидно відкрито підтримується сепаратизм. В Україні, можливо, застосовують обидві стратегії. Крим може бути сепаратистською проблемою. Росія досі завжди стримувалася від того, щоб пропагувати кримський сепаратизм, бо має надто багато інтересів в Україні загалом.

Бі-Бі-Сі: Чи щось може стримувати Росію і Путіна.

Е.Вілсон: У цьому питанні дві частини. До Михайла Саакашвілі часто застосовують прикметники гарячий, легкозаймистий. Очевидно, що Росія також заохочує поширення саме такого іміджу Саакашвілі. Але тут є і частина правди. Саакашвілі прийшов до влади з програмою повернення втрачених територій і відновлення цілісності Грузії. Він також має репутацію здатності до силових дій. Події листопада минулого року підтверджують це. Тобто стримуватися треба обидвом сторонам.

Що стосується стримування Росії. Росія має ширші інтереси, які можуть зазнати шкоди. Конфлікт уже дуже, дуже серйозний. Але подальше загострення зашкодило би, наприклад, міжнародній ініціативі щодо безпеки президента Медведєва, яку обіцяли оприлюднити у вересні. Проте, обидві країни зважують, на які крайні кроки здатна інша сторона. Обидві країни мають що втратити, якщо прорахуються, і Росія також.