Валерій Боянівський для Бі-Бі-Сі, Мінськ

Якою буде білорусько-російська інтеграція за президентства Медвєдєва?

Раніше Білорусь і Росія вважалися союзниками і навіть формували Союзну державу, готувалися перейти на єдину валюту та ухвалити спільну Конституцію. Тепер Дмітрій Медвєдєв фактично понизив двостороннє співробітництво до рівня “стратегічного партнерства”. Таке партнерство Росія має, наприклад, з Казахстаном та Євросоюзом.

Пан Медвєдєв у неділю заявив: «щоб у стосунках Білорусі та Росії рухатися вперед, не обов’язково ставити перед собою амбітну мету, просто необхідно виконувати чинні домовленості».

Ці слова Медвєдєва білоруська газета “Наша ніва” розцінила як “хрест на проекті Конституційного акту Союзної держави”.

Від гасел до прагматичних дій

Мабуть було б неправильно назвати президента Медвєдєва якось винним у цьому, чи могильщиком інтеграції - він просто констатував стан взаємин Білорусі та Росії на сьогодні і ці взаємини перейшли з фази інтеграційних гасел до прагматичних дій. Скажімо, Білорусь – як й інші країни – платить все вищі й вищі ціни за російський газ на нафту, не отримуючи їх дешево як було раніше. Тобто економічні відносини між Мінськом та Москвою будуються зараз на принципах ринкової економіки.

З-під призми жорсткого прагматизму Росія вивела хіба що військове та військово-технічне співробітництво з Білоруссю, яке далі дає Білорусі певні преференції, бо це – в першу чергу! - відповідає інтересам самої Росії в галузі безпеки.

І принципи ці поки що визначає не новий президент Росії Дмітрій Медвєдєв, а прем’єр Путін, вважає мінський політолог Андрей Фьодарав:

“Ми бачимо в якому напрямку вони бажають йти: це, фактично, економічне поглинання, а потім дійде черга й до політичного. І ця зустріч нічого нового в цьому плані не дала”.

Зацікавлення російських олігархів Білоруссю

З кінцем правління Путіна та початком президентства Медвєдєва збіглася активізація російських олігархів у Білорусі. Останнім часом до Мінська приїздили найбагатші люди Росії Олег Деріпаска, який хоче приватизувати Мінський автомобільний завод, та Роман Абрамович, який цікавиться об’єктами нафтопереробки на території Білорусі. Іншого олігарха Владіміра Потаніна давно цікавлять з десяток об’єктів білоруської промисловості.

Кілька місяців тому джерела в російському уряді через національні агентства поширили інформацію: якщо Білорусь хоче пільг в цінах на російські енергоносії, вона має бути більш поступливою в питаннях приватизації підприємств, які цікавлять російський бізнес. Насправді російському бізнесу дуже хочеться приватизувати в Білорусі об’єкти нафтохімічної промисловості і перш за все два нафтопереробні заводи -- в Полоцьку та Мозирі Росія, яка володіє потужними запасами нафти, має обмаль переробних підприємств і через це несе збитки, експортуючи сиру нафту, а не готові нафтопродукти.

Президент Лукашенка понад 10 років заявляв, що не дозволить російським олігархам приватизувати Білорусь. Але останнім часом подібна риторика зупинилася. Чому?

На думку мінського економіста Леаніда Злотнікава, це пов’язано з економічними труднощами Білорусі в зв’язку зі зростанням цін на енергоносії:

“Але ще не такий стан, щоб наш уряд здався і пішов на те, що вимагає Росія. Думаю, що в основному які були відносини з Росією, такими вони і залишаться, може під тиском Москви на деякі поступки Білорусь піде, але незначні”.

"Небезпечно не те, що російський бізнес приходить до Білорусі, небезпечно те, що він приходить таємно, що власність розпродається без відкритих тендерів, через кулуарні домовленості… Небезпечно й те, що бізнес до Білорусі йде майже виключно з Росії," - так днями писала з цього приводу незалежна мінська газета “Народная Воля”.

Економіст Леанід Злотнікав на це зауважує, що розмов на цю тему багато, вони ведуться кілька років, але реально процес приватизації білоруської промисловості російським капіталом гальмується. Це може змінитися, коли ціни на російські енергоносії для Білорусі стануть відповідати європейському рівню, переконаний економіст. Наразі ж Білорусь все ще має нижчі аніж інші сусіди ціни на газ і російські стабілізаційні кредити.