Президент Української зернової асоціації Володимир Клименко

Він має репутацію фахівця, який відстоює інтереси українських виробників та експортерів сільськогосподарської продукції.

Про продовольство, ціни та харчі, поглиблення продовольчої кризи у світі та модну проблему біопального з паном Клименком розмовляв Фідель Павленко.

Бі-Бі-Сі: Що таке Українська зернова асоціація - лоббістська група?

Володимир Клименко: Українська зернова асоціація була створена 1997 року. Чим ми займаємося? Так, лоббізм є в нас присутнім. Дуже багато ми робимо в плані інформаційному і так само багато працюємо над закодавством - разом з парламентом і кабінетом міністрів. Так що роботи багато.

Бі-Бі-Сі: Ви представляєте інтереси насамперед виробників чи експортерів, чи ж тих і інших?

Володимир Клименко: На самому початку ми створювалися як асоціація експортерів зерна. Але минуло десять років - і компанії, які починали з екпорту, мають зараз багато елеваторів, вирощують і переробляють зерно, мають олійно-жирові комбінати. Себто це вже комплексні компанії, які займаються майже всім.

Бі-Бі-Сі: Україна завжди мала славу житниці Європи. Але чи є вона справді житницею і ключовим виробником та експортером зерна?

Володимир Клименко: Я би вже так не казав. Ми не житниця Європи і не повинні нею бути...Дійсно на Україні дуже хороші чорноземи. Ми здатні вирощувати пшениці, ячменя та кукурудзи близько 90 мільйонів тонн, якщо в нас урожайність буде як у Франції - сім тонн пшениці чи ячменя з гектара, або десять тонн кукурудзи - як в Айові. У нас з тими регіонами кліматичні умови схожі. Ми можемо виробляти це зерно, але давайте подивимося, хто його купує. Найбільшими покупцями є країни Африки, а також Середнього та Близького Сходу. З огляду на це я б сказав, що Україна має стати житницею саме для тих країн.

Бі-Бі-СІ: Проблема хіба що в тому, чи здатні країни Африки платити сучасні ціни, які склалися на зерновому ринку. Здається, лише за останній рік вони зросли майже вдвічі. Таку ціну можуть заплатити лише близькосхідні країни, багаті на нафту. А от Африка, як виглядає, здебільшого покладається на гуманітарну допомогу.

Володимир Клименко: Хочу нагадати, що якщо взяти кукурудзу, то світова торгівля цим товаром перебуває на рівні десь 80 мільйонів тонн. Постачають її на світовий ринок двоє основних виробників - США та Аргентина. Ну може трохи Бразилія. Але якщо поглянути на географічну карту світу, то можна помітити наступне - щоби американським кораблям доставити ту кукурудзу до Єгипта, який загалом купує десь 7 мільйонів тонн, їм треба подолати 6 тисяч морських миль. А з порту Одеси до Єгипту лише тисяча сто морських миль. Ви розумієте до чого я веду...

Бі-Бі-Сі: Математика дуже проста. Але якщо вірити останнім повідомленням, і в одеському порту, і в інших українських портах, орієнтованих на експорт зерно гниє.

Володимир Клименко: Справа якраз у тім, що якби Україна виробляла достатню кількість зерна, ми могли би закрити світові потреби в ячмені, ми могли би дуже солідно виступити на ринку кукурудзи і так само пшениці. Але у нас уже майже два роки - квотування, ліцензування... І через те, що воно є, і через те, що уряд вдається до таких заходів для боротьби з інфляцією, ми й маємо оті дуже негативні результати.

Бі-Бі-Сі: Пане Володимире, Ви сказали, що уряд вдається до таких заходів як от квотування та ліцензування зерна. Кому це на руку - імпортерам?

Володимир Клименко: Я нагадаю, що вперше ліцензування запроваджувалось 2006 року урядом Януковича. Причому на той час Україна зібрала 34 мільйони тонн врожаю. Для внутрішнього споживання нам треба максимум 25 мільйонів тонн зернових. Це означає, що якщо Україна виростила більше ніж 25 мільйонів, у нас жодних криз не буде - ми самі забезпечимо себе зерном. Нагадаю також, що 2004 року врожай сягнув сорока одного мільйона тонн, у 2005 - тридцять чотири, у 2007 - двадцять дев"ять мільйонів тонн. Себто за три роки Україна - завдяки отакій політиці квотування та ліцензування - зменшила виробництво пшениці майже на 12 мільйнів тонн. А це не лише завдає шкоди експорту, а й нашему споживачеві -бо якщо зерна ми виробляємо менше, то й на нашому ринку воно дорожче.

Бі-Бі-Сі: Надлишок зерна - це як російська нафта, яка дає мільярди доларів до бюджету. Кому ж тоді вигідно ліцензувати його?

Володимир Клименко: Я думаю, що цілий ряд керівників не зовсім розуміють, що вони роблять. Це один з факторів. А другий - це лоббістські групи, які хочуть мати дешеве зерно, зокрема - фуражне зерно, в якому зацікавлені ті, хто вирощує м"ясо. Так само зацікавлені у дешевому зерні хлібопіки. Тому вони постійно закликають закривати експорт - це всім відомо, і тих людей слід зрозуміти. Але ж ми повинні усвідомити й інше: якщо в нас виробник зерна купує мініральні добрива, трактори і пальне за світовими цінами, як же тоді він зведе кінці з кінцями. якщо так само не продасть свій товар за світовими цінами?

Бі-Бі-Сі: А до речі - скільки отримує виробник зерна? Чи закупівельні ціни сильно відрізняються істотно від тих цін, за якими зерно продається на світових ринках?

Володимир Клименко: Те, що стосується цін. Ціни формуються від попиту і пропозиції. Все залежить від того, який врожай, які ціни на світовому ринку і який попит є в державі. Якщо світові ціни високі, а експорт є відкритим, то, безумовно, внутрішні закупівельні ціни будуть підтягуватися до світових. І це дуже добре, бо наш селянин повинен продати свій товар за гарні гроші. Хочу навести простенький приклад - з минулорічного врожаю, за всіма підрахунками, ми мали б відправити на експорт близько 5 мільйонів тонн зерна. Ми цього не зробили. Вісім місяців з території України жоден кілограм зерна нікуди не поїхав. Вся портова інфраструктура - а сьогодні порти України можуть перевалювати щороку 26 мільйонів тонн зерна - простоювала.

Всі люди, пов"язані з експортом, залишилися практично без роботи. А тим засом на світовий ринок замість нашого ячменю повезла свій ячмінь Австралія, додаткові обсяги кукурудзи дали Сполучені Штати, пшеницею дуже гарно торгували Росія і Казахстан. І що вийшло? Ми фактично дали можливість продати за світовими цінами свій товар фермерам Росії, Казахстану, Аргентини, США, Австралії. Невже на створення робочих місць у тих країнах спрямована наша, українська, політика?

Запитання від слухача Андрія, місто Дніпропетровськ: як зробити, щоби буханець хліба в Лондоні не коштував як у Дніпропетровську? Себто щоби була гармонія цін, і щоби наш селянин міг продати свій товар за достойні гроші. І ще таке - яку екологічну продукцію може виробляти Україна? що для цього треба? Бо за цим - перспектива...

Володимир Клименко: Щодо цін на хліб, то тут багато спекуляцій. Ті часи, коли булками грали у футбол, вже минули. Ті часи, коли ми хлібом годували поросят, теж пішли у минуле. Ми повинні зрозуміти: якщо ми змушуватимемо уряд безкінечно довго утримувати ціни на хліб, це означатиме, що віддуватися за таку соціальну політику доведеться виробникам зерна...

Бі-Бі-Сі: Але чи повинна закупівельна ціна в Україні бути такою ж і на світових ринках, якщо, власне, в Україні є багато свого зерна?

Володимир Клименко: Безумовно. І тут справа не в тому, багато зерна чи мало. Я вже казав, що українські виробники, які купують
мініральні добрива, трактори та комбайни за світовими цінами, не матимуть змоги продавати і свій товар за світовими цінами, то в нас зерновиробництво загине. Зерновиробник має бути у нас "священною коровою" і в першу чергу ми маємо дати йому можливість продавати за вільними цінами. Що таке вільні ціни і що таке світові? Не обов"язково, що світові ціни будуть завжди вищими, а внутрішні - меншими. Може бути й навпаки. От зараз світові ціни падають. Ми втратимо 40-70 доларів на тонні кукурудзи, якщо вийдемо на ринок зараз. І це якщо уряд дозволить нам продавати.

Якщо не буде скасоване квотування і ліцензування, то ми на перше липня вийдемо з запасами зерна більше семи мільйонів тонн. А новий врожай цього року буде на рівні 40 мільйонів тонн. Плюс понад два мільйони тонн рапсу. Себто загалом треба буде розмістити на українських елеваторах майже 50 мільйонів тонн зерна. А у нас максимальна потужність усіх елеваторів - 30 мільйонів тонн. Відтак, отримавши гарний врожай цього року, ми матимемо усі шанси його згноїти. Володимир Клименко

Бі-Бі-Сі:Асоціація фермерів та приватних землевласників і Українська аграрна конфедерація - напевне, це Ваші колеги, з якими Ви спілкуєтесь,- навіть оприлюднили відкритого листа до Кабміну, вимагаючи скасування квот і ліцензій. Вони твердять, що зараз накопичилось багато зерна, яке просто гниє.

Володимир Клименко: Якщо не буде скасоване квотування і ліцензування, то ми на перше липня вийдемо з запасами зерна більше семи мільйонів тонн. А новий врожай цього року буде на рівні 40 мільйонів тонн. Плюс понад два мільйони тонн рапсу. Себто загалом треба буде розмістити на українських елеваторах майже 50 мільйонів тонн зерна. А у нас максимальна потужність усіх елеваторів - 30 мільйонів тонн.

Бі-Бі-Сі: Хто в уряді за це відповідає? Хіба урядовці не розуміють цієї арифметики?

Володимир Клименко: Днями ми зустрічалися з міністром економіки, з міністром аграрної політики. До того - з першим віце-прем"єром Турчиновим. Показували розрахунки. Доводили, що треба терміново скасовувати всі обмеження на експорт. Бо ми, отримавши гарний врожай, будемо мати гарні шанси його згноїти.

Я дуже сподіваюсь на те, що уряд ухвалить правильне рішення і заборони на експорт найближчим часом зніме. Володимир Клименко

Володимир Клименко: Те, що нас зрозуміли, - питань немає. Я дуже сподіваюсь на те, що уряд ухвалить правильне рішення і заборони на експорт найближчим часом зніме.

Запитання слухача Андрія, місто Дніпропетровськ: Як Ви ставитися до Дежрезерву- це конкурент чи трейдер? І ще питання - про екологічну продукцію?

Володимир Клименко: Як тільки ми починаємо збирати врожай, держава має зробити наступне. Держрезерв має закупити стільки, скільки наказав уряд. Це секретні дані. Аграрний фонд має закупити півтора-два мілйьони тонн пшениці. За державні кошти по ринковим цінам. Цей запас дозволить, в разі зростання цін, відрегулювати ситуацію. По-друге, за умов продовольчої кризи, яка заторкнули усі країни світу, Україна має запровадити державну програму продовольчої допомоги малозахищенним верствам населення, а це десь 33 відсотки усіх українців. Така програма є в СШа - там 27 мільйонів людей отримують чеки, на які можна придбати продукти харчування. Я думаю, ми повинні зробити те саме на Україні...Щодо екологічно чистих продуктів, то за таке зерно можно отримувати доходи у півтора рази вищі, але якщо ви візьмете нормативні документи, то побачите наскільки це складна справа.

Бі-Бі-Сі Поговоримо про проблему біопального - ще недавно це мало не усім здавалося гарною ідеєю у боротьбі із викидами шкідливих газів автомобілями, а отже, і з глобальним потеплінням. Тепер же кажуть, що захоплення біопальним є одним з чинників зростання цін на харчі. Отже, наскільки етично говорити про біопальне, коли у багатьох людей хліба на столі не вистачає?

Володимир Клименко: Гадаю, у нас, українців, логіка має бути іншою. На мою думку, неетично бути бідним. неетично бути державою, яку ніхто не поважає. До 2017 року Україна може реально наростити врожай до близько 90 млн тон зерна.

Нагадаю, що потреби України - це 25 мільйонів тон, впродовж наступних кількох років вони можуть зрости до 30 млн.

Питання тоді таке: куди ж дівати решту 60 мільйонів тон? Аналіз світових ринків показує, що у 2016-17 роках від України чекають експорту приблизно 20 тон. Якщо ми вступимо у торгівельні війни з деякими країнами, то, можливо, збільшимо нашу частку до 30 млн тон. Але ж куди дівати ще 30 млн?

Так от, на мою думку, перспектива України така: нагодувати насамперед себе, експортувати стільки зерна, скільки у нас купуватимуть, а решту 30 млн зерна спрямувати на виробництво біопального.

При чому, наголошую, не заради енергоносіїв, а тому що українські фермери інакше не знайдуть ринку збуту для частини своєї продукції.

Приклад: американський штат Айова, який є батьківщиною біопального, де виробляється величезна кількість кукурудзи. Чому вони взялися за біопальне? Бо не могли ту кукурудзу продати. Вони стояли перед вибором: або феремера пустити по вітру, або вигадати, як інакше використовувати кукурудзу. І вони вигадали біопальне.

Гадаю, що Україна, баната землями, які можуть давати дуже гарний врожай, безумовно повинна йти на виробництво біопального. Безумовно.