Протести у Києві

На парламентських слуханнях у Державній думі Росії підготовлено документ, згідно із яким офіційна Москва буде готова розірвати Договір про дружбу, співробітництво і партнерство у випадку приєднання України до плану дій щодо НАТО на саміті у Бухаресті.

Спікер Державної думи Борис Гризлов заявив, оскільки Росія вважає неприйнятною ситуацію, коли матиме спільний кордон із державами НАТО, вона вживатиме адекватних заходів у відповідь.

Прокоментувати заяви, що лунали у Москві на парламентських слуханнях, Фідель Павленко попросив Леоніда Тупчієнка, директора Інституту глобальної і регіональної безпеки у Києві, і Дмітрія Треніна з центру Карнегі у Москві.

Бі-Бі-Сі: Державна дума Росії може ініціювати перегляд Договору про дружбу, співробітництво і партнерство із Україною, оскільки вважає, що українська сторона його не дотримується. Принаймні про це заявляли під час парламентських слухань про виконання Договору. Чи можна це вважати лише окремою позицією депутатів, яка навряд чи буде реалізована, чи навпаки, це Кремль говорив вустами Бориса Гризлова й інших депутатів?

Дмітрій Тренін: Я б сказав, що звісно, вустами Гризлова говорить офіційна Москва. Інша річ, що офіційна Москва грає на інших регістрах. А от регістр, на якому виступають представники Держдуми, є більш вільним, відвертим. Тут дозволено висловлюватися відкритіше, різкіше, ніж на рівні міністра закордонних справ, президента і т.д. Очевидно, що Росія вкрай стурбована можливістю вступу України до НАТО і докладає зараз всіх зусиль, підкреслюю – усіх, щоб переконати українську громадськість і політичну еліту у небажаності і небезпечності вступу до НАТО з точки зору національних інтересів України. Саме цим пояснюється різкість висловлювань Гризлова та інших. Та, власне, і сам президент Путін на одній із прес-конференцій досить різко висловився щодо можливих дій Росії у відповідь на можливий вступ України до НАТО.

Бі-Бі-Сі: Одна з пропозицій, чи погроз, можливо, яка пролунала на цих слуханнях полягала у тому, що у разі приєднання України до Плану дій щодо набуття членства у НАТО, можливо, буде переглянуто українсько-російський договір про перебування російського Чорноморського флоту в Криму - як компенсацію за втрати геополітичного впливу Росії на Україну. Але чи це не лукавство з боку Москви, адже Росія чудово знає, що в НАТО не приймають країни, які мають іноземні військові бази на своїй території, а відтак, для України така пропозиція заздалегідь є неприйнятною?

Дмітрій Тренін: Передусім, мова про те, що навіть у тому випадку, коли Україна отримає отой бажаний президентом і багатьма політиками план ПДЧ, то власне членство залишатиметься ще за довгим відтинком часу. Він буде доволі складним, як з точки зору внутрішньої ситуації в Україні, так і з точки зору міжнародних відносин. Російсько-український договір передбачає базування російського флоту на території Криму до 2017-го року. Питання полягає не в тому, що відразу після ухвалення ПДЧ російський флот має забиратися з Севастополя. Але, безумовно, фактор перебування флоту, фактор становища у Криму, також наявності різних, подекуди протилежних поглядів політиків на питання членства у НАТО – усе це, на мій погляд, створить напружену ситуацію і в Криму, і в інших регіонах України. Треба виходити із того, що у випадку, коли Україна отримає план ПДЧ, то найближчі кілька років будуть вкрай складними.

Бі-Бі-Сі: Чи буде отриманий такий бажаний для України статус ПДЧ на цьому самміті у Бухаресті, і якщо ні, то чи буде це ляпасом для України і Грузії, і ледь не катастрофою, як про це говорять деякі оглядачі?

Леонід Тупчієнко: На моє переконання, цей план не буде прийнятий. Там же, як ви знаєте діє принцип консенсусу, принаймні, знайдеться одна, дві, три країни, які утримаються, не підтримають цю пропозицію. Але це не буде катастрофою, це буде відкладено тільки на певний час. Моє переконання в тому, що члени НАТО знайдуть таку м’яку формулу, яка означатиме надання цього Плану дій, але розтягнуте в часі.

Бі-Бі-Сі: Пане Тренін, нещадавно виповнилося 10 років підписання договору між Росією і НАТО про взаєморозуміння і партнерство. І тоді вперше у цьому документі було визначено, що Росія не розглядає НАТО як ворога. І так само альянс відмовився від сприйняття Росії як потенційного суперника і ворога. Чому тоді зараз офіційна Москва так ворожо ставиться до питання розширення НАТО, навіть якщо не брати до уваги Україну і Грузію? Взагалі проблема НАТО є якоюсь больовою точкою для Москви, адже обидві сторони не розглядають одна одну як ворогів?

Дмітрій Тренін: Нещодавно відзначили десятиліття не лише засновного акту про взаємини між Росією і НАТО, але також 9-ту річницю великого договору між Україною і Росією. Це дійсно важливі документи. Я думаю, що в Росії НАТО не розглядають як супротивника, тут нічого не змінилося порівняно із 1997-м роком. Якщо говорити відверто, то на схід від Берліна, включно з Москвою, НАТО розглядають як ґарант проти можливого російського домінування. У цьому сенсі і у Варшаві, і у Москві, і у Києві, і в Талліні – усі у цьому питанні єдині. Але якщо з точки зору Москви – це погано, то з точки зору Варшави – це добре.

Бі-Бі-Сі: Тобто відверто для Москви розширення НАТО є не військовою загрозою, а, радше, геополітичною загрозою?

Дмітрій Тренін: Я б сказав, що важко взагалі визначити, що таке ґеополітична загроза. Але на мій погляд, загроза полягає в іншому – Україна відрізняється практично від усіх держав НАТО і від Грузії. В усіх нових країнах-членах НАТО Росію сприймають як історичного агресора, гнобителя, ворога навіть. У Грузії - як окупанта частини країни. В Україні у цьому питанні існують серйозні розбіжності. Частина суспільства, як поляки, прибалти і румуни вважають Росію країною, звідки витікає загроза імперського реваншу. Але більша частина суспільства дивиться на Росію інакше. Як на мене проблема різнобачення Росії в українському суспільстві пов’язана не з непоінформованістю про Альянс, а з тотожністю. Тому шлях між заявою про вступ і власне вступом в організацію призведе до великої нестабільності всередині України, коли тут, на Сході Європи може виникнути кризова ситуація.

Бі-Бі-Сі: А чи збільшить військову загрозу для України її можливий вступ в НАТО? Адже президент Путін сказав, що в разі приєднання України до НАТО Росія буде змушена перенацілити свої ракети на Україну?

Леонід Тупчієнко: В тому, що сказав пан Тренін, є маленька неточність. Справа в тому, що оця ідентичність проросійська у нас виникла у результаті трьох століть панування тут Росії. Тому це складно, звичайно. Це теж українці, громадяни України, і їм прилаштуватись буде непросто. Але щодо військової загрози, я її не бачу великої. Її роздмухують представники військово-промислового комплексу, де дійсно Україна з Росією дуже серйозно зав’язана. От як нам бути з цим питанням – це дуже складно, тому що, по суті, сьогодні Україна не може власними зусиллями забезпечити свою військову, оборонну здатність. Але я думаю, що 21 століття - це не той час, коли можна так розмахувати ракетами і боєголовками. Якраз вступ до НАТО і буде ґарантувати цей захист і применшить цю небезпеку.