Це запитання Фідель Павленко поставив двом аналітикам – Олександру Вишняку, політологу і соціологу компанії “Ukraine Sociology Service” і Володимиру Дубровському, експерту Центру соціально-економічних досліджень CASE.

Бі-Бі-Сі: Які досягнення уряду?

Володимир Дубровський: Безперечно, чим уряд пишається найбільше - це підвищення доходів населення, яке грунтується на підвищенні доходів бюджету. Крім того, з обережістю, але якщо так, як це уряд все виставляє, то, мабуть, укладання газових угод, якщо воно буде завершено, то це теж буде досягнення.

Бі-Бі-Сі: Ви кажете про підвищення доходів населення, але пересічні люди на вулиці скажуть Вам, що ці підвищені доходи з’їдаються підвищеними цінами в магазинах.

Володимир Дубровський: Звичайно, це ми вже переходимо до недоліків. Справа в тому, що підвищення доходів було здійснене у політично дуже гучний спосіб, який породжує подальші інфляційні очікування, тобто інфляція – це, звичайно, не тільки феномен очікувань, і не можна сказати, що саме ці виплати спричинили інфляцію, тому що виплати були не настільки високими. Але вгамувати інфляцію, не вгамувавши інфляційних очікувань, навряд чи можливо. Або це буде зроблено надто високою ціною.

Бі-Бі-Сі: Ось Володимир Дубровський говорить про інфляційні очікування і побоювання щодо різкого зростання інфляції, що може зашкодити. Але з іншого боку, з точки зору політичної, чи не грає на руку уряду те, що проблема інфляції зараз - у всьому світі, і це не якийсь суто український феномен? В будь-який момент Юлія Тимошенко і її міністри можуть сказати, що “ми робимо все можливе, але подивіться, що робиться за кордоном”, тому політика уряду тут ні до чого...

Олександр Вишняк: Звичайно, що не можна говорити тільки про прорахунки уряду. Тут і світові тенденції, і тенденції, закладені попереднім урядом, і помилки нинішнього уряду. Оскільки інфляційні очікування довго тривали, їх не можна змінити за два місяці. Будь-який уряд при високій інфляції за 2-3 місяці не може цього зробити. Питання в іншому – чи зможе хоча б за півроку уряд переламати ці тенденції і суттєво знизити інфляцію? Поки що, через 2 місяці після дуже суттєвих підвищень пенсій в Україні, бо всі чомусь говорять лише про виплати Ощадбанку по одній тисячі, підвищення пенсій було вищим з 1-го січня, і всі перерахунки пенсій в Україні.

Бі-Бі-Сі: Сама Юлія Тимошенко і міністри економічного блоку обіцяють приборкати інфляцію, і до кінця року вона не становитиме двозначних цифр, скажімо, буде не вище 10%. Чи це реально, беручи до уваги в тому числі і світові тенденції?

Володимир Дубровський: Навряд чи це реально. Це не тільки моя точка зору, мої колеги теж робили свої прогнози, і в жодному разі вони не вміщуються в 10%. З політико-економічної точки зору я можу сказати, що навряд чи у найближчі роки в Україні може спостерігатися інфляція, нижча 10%, навіть якщо не враховувати оці світові тенденції. Справа в тому, що зараз у нас інфляція диктується, крім усього, ще й популістською спрямованістю будь-якого уряду, який може зараз прийти демократичним шляхом до влади. Отже, що може зробити уряд, і що він вже ніби-то намагається робити, але сподіватимемося, що все ж таки не буде на цьому акценту, – це обмежувати зростання цін адміністративними методами. Це те, до чого вдавався і уряд Януковича 2003-го року, і уряд Тимошенко, який прийшов йому на зміну, і другий уряд Януковича. Є, на жаль, побоювання, що і цей уряд теж не уникне таких засобів.

Бі-Бі-Сі: Ви згадали таке слово, як “популізм”. З точки зору політики, чи популістські заходи, в яких звинувачують уряд Тимошенко опоненти, сприяли тому, що популярність цього уряду зараз достатньо висока, принаймні, популярність прем’єра, а відтак, як кажуть деякі оглядачі, це дуже вдалий старт виборчої кампанії з огляду на президентські вибори, які відбудуться за півтора року?

Олександр Вишняк: Так, звичайно. Але сприяло не тільки це, сприяло те, що прийшов прем’єр, який хоча б частково почав виконувати свої передвиборчі обіцянки, чого зовсім не робив попередній уряд Януковича, в якого програма була краща, ніж нинішня. Але дві третини того, що робив той уряд, було спрямовано у протилежний бік від того, що було записано в програмі. Є дві складові: інфляція знижує рейтинг прем’єра, а соціальні кроки - підвищують його. Що в цьому переможе в довгостроковій переспективі – поки що сказати неможливо.

Бі-Бі-Сі: Юлія Тимощенко назвала свій уряд “красивим”, і сказала, що він прийшов надовго. Якщо ці прогнози самої прем’єрки виявляться помилковими і уряд впаде, що, на вашу думку, може завалити цей красивий уряд – політичні прорахунки чи економічні? Коли я говорю про політичні прорахунки, маю на увазі якісь розбіжності між, скажімо, прем’єром і президентом, між прем’єром і секретаріатом президента, між прем’єром, парламентом і т.д.

Олександр Вишняк: В опозиції до прем’єра, я б не сказав до уряду, знаходяться не тільки певні парламентські фракції, які називають себе опозицією, але знаходиться і президент, і його секретаріат, і Рада нацбезпеки і оборони. Звичайно, це додаткові ризики для уряду, але головна проблема уряду – це чи впорається він з інфляцією. Якщо в найближчі півроку він впорається з інфляцією, то і прем’єр, і уряд не буде боятися дострокових виборів. І на них ніхто не піде, знаючи, що програє ці вибори. Якщо ж не впорається, то восени уряд припинить своє існування.

Бі-Бі-Сі: Чи ви погоджуєтеся з такою оцінкою, що завалити “красивий” уряд, який “прийшов надовго”, може лише інфляція? Чи є інші серйозні чинники, в тому числі економічні, наприклад, приватизація чи її відсутність?

Володимир Дубровський: Я б сказав, що це чинники скоріше політико-економічні. Приватизація. Справа в тому, що виплати Ощадбанку були зав’язані на приватизацію, більшою мірою, ніж на бюджет навіть. З бюджету – тільки 6 мільярдів, а решта 12 мільярдів – від приватизації. Це дає уряду дуже гарний привід зробити красиву позицію, коли він не впорається з економічними проблемами. Якщо, наприклад, цю приватизацію буде заблоковано, то одразу з’являться вороги, які не дають Юлії Володимирівні виконати свою передвиборчу обіцянку про виплату заощаджень за 2 роки. Вона зможе ніби-то з честю піти і сказати: “Оці вороги мені завадили”. Так само з інфляцією. Не треба недооцінювати її вміння робити політичну перемогу навіть зі своїх поразок. Коли вона знайде, якщо вона знайде ворогів, які завадили їй робити ці антиінфляційні заходи, вона може теж сказати, що “мені заважають працювати, я краще піду і краще стану президентом”.