Любомир Крупницький Бі-Бі-Сі, Київ

	Книжкова крамниця "Знання" у Києві - чи не єдина у центрі столиці, де можна придбати українську книжку

Попри те, що українську все частіше можна почути на вулицях українських міст, проблем не бракує.

І якщо раніше, кажуть фахівці, доводилося боротися із русифікацією, то останнім часом все загрозливішою стає ситуація з масовим засміченням мови новітніми запозиченнями з англійської.

Що думають з цього приводу мовознавці і чи є якась альтернатива такому широкому напливу іншомовних слів?

Наскільки небезпечною є така ситуація та що робити за цих обставин?

За мелодійність українську мову часно порівнюють зі співом солов’я. Проте, останні десятиріччя у звичайному спілкуванні українці стали використовувати настільки багато запозичених з інших мов слів, що філологи висловлюють сумнів щодо виправдання такої аналогії.

Такі, здавалося б, зовсім далекі від української мови слова, як "месидж", "імплементація", "трейлер", "холдинг" і їм подібні все ширше та глибше засвоюються українцями.

Такий стан справ непокоїть і фахівців мовників. Відомий мовознавець Олександр Пономарів наголошує, що потрібна більша контролююча роль держави у сфері мови.

	А от в Оксфордському словнику англійської мови запозичень з української практично не знайти

Водночас він стверджує, що представники держави існування цієї проблеми, очевидно, не усвідомлюють, бо самі добре українською не володіють:

"У нас політики й так безграмотні в більшості своїй і вони не знають як слід української мови. А намагаються, вибачте, випендритись і вживають слова іншомовного походження. От, один – найвідоміший, найперший політик, який говорить мовою українською, як у його селі, і водночас вживає то "концепти", то "преференції", то ще щось таке, хоча цим словам є повністю українські відповідники."

Процес взаємопроникнення слів різних мов триває невпинно, кажуть фахівці. Проте масштабність, з якою відбувається поповнення словникового запасу сучасного українця чужими запозиченнями, занепокоює. Як же бути у цій ситуації?

Олександр Пономарів:

"Це має бути природний відбір, але його треба, звичайно, коригувати. Обійтися зовсім без слів іншомовного походження не можна. Кожна мова запозичає більшу чи меншу кількість слів. Але вона запозичає їх з поняттями, якщо таких понять не було, то, можливо, на перших порах вживається якесь слово, але потім йому треба знайти в лексичній системі своєї мови якийсь відповідник або його створити".

Однак, не все так погано, бо є люди, яких такий стан справ не просто турбує, але й які активно прополюють іншомовні бур’яни на українському мовному полі.

Добрим прикладом у цьому може бути діяльність музичного оглядача Юрка Зеленого, який впродовж тривалого часу активно впроваджує українську лексику в музичній сфері.

В розслилці музичних новин „ФДР” компакт-диск чи Сі-Ді Юрко називає кружальцем, платівкою або ж плитою, на відеокліп каже видноспів або виднограй, гіти обзиває забійниками, аранжування зрозумілою усім мовою передає, як музичну оздобу.

Як на це реагують читачі розслилки? Юрко Зелений:

"Загалом можна сказати, що відгук зводиться до такого – дивно і незвично, але цікаво і гарно. Мене, власне це й підштовхує далі працювати".

Звідки ж в українців така пристрасть до часто зовсім незрозумілих, але модних слів? Знову Юрко Зелений:

"Це – синдром Проні Прокоповни (від редакції - героїні п'єси і фільму "За двома зайцями"). Там все також дарагоє, загранічноє. Хранцузькоє. Оце от преклоніння перед усім чужинецьким. Але ж ніхто не підозрює, що ми і є – ці проні прокопівни – такі само, коли отак запопадницьки за цим всім бігаємо. І в мовному питанні теж".

Так само, як і Олександр Пономарів, Зелений стверджує, що в дуже багатьох країнах цілком успішно дають раду з новими словами англійського чи американського походження.

І, зважаючи на те, як в інших краях переймаються цією проблемою, виглядає, що справа не лише у питанні чистоти мови, вважає Олександр Пономарів:

"Ми оцим сміттям говоримо, але ми завчаємо тупо, як мавпи і це призводить до того, що це загальмовує навчання людей. Тому що, якщо взяти дитину і їй пояснювати рідною мовою, людською, скажімо так, то вона ці мудрості швидше осягне. А відтак буде і як особистість сильніша.

Від того, що ми знаємо, що таке горизонт, але рівно ж знаємо і, що таке небокрай чи обрій, ми не стаємо біднішими, ми навпаки стаємо більш духовно багатими і в нас набагато образніше мислення".

Мовознавець-практик Юрко Зелений також поділився універсальним секретом, з допомогою якого можна елементарно вирішити й проблему перенасичення української мови чужоземними запозиченнями:

"Їх можна повністю уникнути! Але це ж треба напрягатись і думати. Ось тут, власне, і заритий собака. Ми самі себе заганяємо на задвірки всієї цивілізації. Якщо ми хочемо опинитися на цьому місці – давайте нічого не робити, скласти руки і чекати, коли прийде стара з косою. Я наприклад, особисто, не хочу на задвірках бути, я хочу бути попереду усієї планети. Відповідно, треба думати і напрягатись".