Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

	Питання повернення втрачених вкладів Ощадбанку: політика і економіки

Під час президентської кампанії 2004 року і Віктор Ющенко, і Віктор Янукович апелювали до цієї проблеми, пропонуючи повернути втрачені гроші заліками боргів з комунальних платежів чи коштами від приватизації. Проте до останніх парламентських виборів ніхто не наважувався обіцяти вирішити цю проблеми впродовж 2 років, як це зробила Юлія Тимошенко.

Обіцянки-цяцянки

Повернення заощаджень, що колись їх українці збирали на рахунках ще радянського Ощадбанку, за наступні 2 роки було одним із головних гасел виборчої кампанії Юлії Тимошенко. Невідомо, скільки голосів додала ця обіцянка її політичній силі, але серед політичних опонентів та соратників Юлії Тимошенко ця тема і досі жваво обговорюється.

Круглий стіл, скликаний одним з українських бізнесових видань і присвячений темі повернення вкладів, що до 1992 року зберігалися в Ощадбанку, привернув увагу чільних посадовців як у банківських, так і в урядових колах. Всі вони зазначали, що насамперед прийшли послухати, що конкретно пропонує для вирішення цієї проблеми політична сила, яка її порушила, і яка, можливо, сформує наступний уряд.

Проте сталося так, що пояснювати було нікому - жоден із запрошених представників БЮТ не з'явився на заході. Але ось як пояснювала механізм та джерела повернення ощадбанківських вкладів сама Юлія Тимошенко під час одного зі своїх передвиборчих інтерв'ю телеканалу 1+1:

Повертати - як саме?

"Ми зробимо так, що всі, хто сьогодні при владі і володіє корпораціями, платитимуть податки. Ми зробимо так, що за природні ресурси платитимуть у бюджет справжню ціну. Ми відкриємо шлях для інвестицій, які допоможуть розбудувати країну і дати доходи до бюджету. І останнє - це приватизація, так само, як і Криворіжсталь, здійснюватиметься за справжню вартість. Це означає, що ми матимемо всі ресурси для того, аби розрахуватися із людьми."

Тоді пані Тимошенко також підкреслювала, що все це можливо здійснити лише у разі, як її політична сила разом із союзниками матиме більшість у Верховній Раді, а сама вона очолить уряд.

Юлія Тимошенко також нагадала, що під час її першого перебування на посаді прем'єра у 2005 році лише за півтора місяці урядові вдалося збільшити доходи бюджету майже на 70%. Утім, цього явно недостатньо, вважають експерти.

Інфляційні тиски

Хоча у законі, присвяченому поверненню заощаджень і ухваленому ще у 1996 році, загальна сума втрачених вкладів та страхових внесків оцінена приблизно у 130 мільярдів гривень, реальні виплати оцінюють на рівні близько 200-300 мільярдів гривень, залежно від того, коли почнуться ці виплати, і якою до того часу буде динаміка інфляції.

Пріоритетом відповідальних політичних сил має стати завдання збереження вартості грошей при виплаті компенсацій за втрачені заощадження П.Порошенко

Але, як твердить голова Ради Національного банку Петро Порошенко, у кожному разі треба готуватися до того, що масові виплати впродовж 2 років можуть призвести до галопуючої інфляції, якщо враховувати і нинішній рівень зростання цін, і те, що за існуючим законом, виплати мають здійснюватися виключно у грошовій формі із державного бюджету:

"Ключова проблема, яка постає, зокрема, і перед Національним банком, конституційним завданням якого є підтримка стабільності національної валюти, це навіть не джерело походження коштів для виплат, а збереження цінності цих коштів. Тому як на мене, пріоритетом відповідальних політичних сил має стати завдання збереження вартості грошей при виплаті компенсацій за втрачені заощадження. А на сьогодні, нагадаю, у законі чітко визначена сума, а також прописана виключно грошова форма компенсації. Там немає таких інструментів, як облігації, акції підприємств чи чогось подібного. Аби вони з'явилися, а ці пропозиції вже починають лунати від наших колег, знову ж таки, має бути політичний консенсус заради внесення змін до закону."

А хто боржник?

Утім, і на цьому не вичерпуються всі проблеми, пов'язані із поверненням втрачених заощаджень. Заступник міністра економіки Сергій Яременко вказує на те, що у разі, як виплати здійснюватимуться із бюджету, це означатиме вивільнення із реальної економіки значних коштів, які, теоретично, могли б бути спрямовані на інші, більш нагальні цілі.

До того ж, виходить, що повертати радянські борги будуть, фактично, нинішні платники податків у незалежній Україні. І тут урядовці та експерти починають пригадувати інший аспект проблеми: чому на початку 1992 року українські відділення Ощадбанку залишилися без грошей?

А щодо перемовин із Росією, то діалог можна вести, потрібно вести, але я, чесно кажучи, не вірю у те, що ми отримаємо позитивний результат. Отримати гроші від Росії це все одно, що знайти скарб гетьмана Полуботка І.Бураковський

Ці події тісно пов'язані із розпадом Радянського Союзу, референдумом про незалежність України, розвалом рубльової зони, і переходом незалежної України на власну грошову одиницю - купоно-карбованець. Паралельно із цими подіями відбулося перерахування коштів із рахунків українських відділень Ощадбанку до Москви, де союзне міністерство фінансів скеровувало їх на покриття дефіциту бюджету СРСР.

Тому в Україні є і прихильники ідеї про те, що повертати гроші вкладникам радянського Ощадбанку має Росія, як правонаступниця активів та пасивів Радянського Союзу.

Борис Соболєв, голова Українського кредитно-банківського союзу, який брав участь у перших переговорах з цієї проблеми із Росією, каже, що у дискусіях, звідки взяти кошти на повернення втрачених вкладів, варто згадати історію питання:

"І юридично, і економічно станом на 1991-92 роки головна мобілізація грошей із республік була використана урядом Радянського Союзу, а згодом і Російської Федерації. Більше того, саме Росія зараз має розподільчі баланси, які були підписані між радянськими органами влади і новою владою Росії. І ці всі документи є у наявності. І всі республіки, за винятком прибалтійських, які взагалі не захотіли мати із цим справу, а також Білорусі, яка завжди мала особливу позицію, підтримували, і парафували, і визнавали нашу позицію щодо розподілу активів."

Золото гетьмана Полуботка...

Ігор Бураковський, який очолює Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, і ґрунтовно вивчав, як відбувалося повернення заощаджень, що зберігалися в Ощадбанку, у інших республіках колишнього Радянського Союзу, каже, що процес компенсаційних виплат в Україні наштовхується на багато серйозних застережень, і проблем, а вірогідність того, що кошти на це можна отримати від Росії і взагалі є меншою, ніж можливість відшукати золото Полуботка:

"Якщо ці виплати будуть розтягнені, умовно кажучи, на 25 років, то, за нашими розрахунками, це економіку не вбиває, хоча там можуть бути певні циклічні проблеми, але потім вони знівелюються. В цьому сенсі можна сказати, що на виплати можна піти. Що стосується виплат впродовж 2 років, то я, практично, у це не вірю. А щодо перемовин із Росією, то діалог можна вести, потрібно вести, але я, чесно кажучи, не вірю у те, що ми отримаємо позитивний результат. Отримати гроші від Росії це все одно, що знайти скарб гетьмана Полуботка."