Балаян: є правда гнобителів і правда пригноблених

Для Туреччини так зване "вірменське питання" залишається відкритою раною. Минулого року офіційна Анкара погрожувала санкціями Франції після того, як французькі депутати ухвалили законопроект про кримінальну відповідальність за заперечення геноциду вірменів у 1915-1917 роках.

Турецька влада каже, що вірмени - але значно менша кількість, ніж півтора мільйони, - загинули, бо вирувала Перша світова війна. Хоча понад 20 країн уже визнали події тих років геноцидом вірменів, саме перспектива такого визнання у Сполучених Штатах викликала найбільший гнів Анкари.

Що таке 1915 рік для вірменів і який відбиток у національній історичній пам'яті? Про це Ольга Бетко запитала кінорежисера вірменського походження Романа Гургеновича Балаяна.

Якби в Туреччині не було якихось радикальних рухів, то, може б, і в ній знайшлись ті, хто би визнав історичну правду. Визнала ж Німеччина факт Голокосту, і нічого страшного з нею не сталося. І для вірмен це дуже важке й болісне питання, і вони ніяк не можуть відійти від нього чи забути його. Роман Балаян

Роман Балаян: Ну, це ще й досі відкрита рана, бо ще живі діти й онуки тих, хто загинув, хто знав про цю історію, оскільки це було масове явище - загибель людей, то воно відбивається на всіх нас, ми не можемо це забути. Можливо, це дратує інших - особливо Туреччину, але вірмени ніяк не можуть забути ті події. Я думаю, що вірменів би задовольнило моральне визнання того історичного факту. Якщо Туреччина хвилюється, що при визнанні таких речей треба, скажімо, повертати нерухомість, чи якісь багатства - не думаю, що вірмени будуть ставити це питання.

Бі-Бі-Сі: Тобто вірмени не ставлять питання фінансової компенсація?

Роман Балаян: Так, вірмени завжди кажуть - ми відмовляємося. Вони можуть підписати будь-яке міжнародне зобов’язання, їм важливе моральне визнання того факту.

	Вірменські біженці у Першій світовій війні

Бі-Бі-Сі: Наскільки важливим для вірменів є рішення комітету Палати представників США визнати масове вбивство вірменів 1915-го року геноцидом?

Роман Балаян: Ось щойно слухав інтерв’ю з турецькою журналісткою по радіо, і вона каже, що ось шкода, що цим питанням займаються інші країни, не маючи жодного права на це, і що це має вирішувати лише сама Туреччина. І зрозуміло, що, звичайно, вірмени лобіюють це питання. Ну, це все так. Але є дві правди - правда гнобителів і правда пригноблених. Вірмени на території Туреччини були, як-то кажуть, не "титульною" нацією, тому вірмени запам’ятали ту історію по-своєму, за своєю правдою, а Туреччина, неправильно розуміючи історичні події, переписувала той факт.
І турецька журналістка каже – архіви, мовляв відкриті, приїздіть і вивчайте питання. Але ж ми знаємо як переписуються архіви! Тому питання дуже складне. І якби в Туреччині не було якихось радикальних рухів, то може б і в ній знайшлись ті, хто би визнав історичну правду. Визнала ж Німеччина факт Голокосту, і нічого страшного з нею не сталося. І для вірмен це дуже важке й болісне питання, і вони ніяк не можуть відійти від нього чи забути його.

Бі-Бі-Сі: Все ж таки наскільки важливо, що події 1915-го року фактично визнає сама Америка?

Роман Балаян: Ну, одного разу і Франція ухвалила подібне рішення і далі воно не просунулось. Не думаю, якщо Комітет палати представників ухвалив рішення, то це достатньо для повного вирішення цього питання. Це один з кроків. Якби декілька країн одночасно підтримали подібні резолюції. томі можливо це питання і зрушилося б з місця.

Бі-Бі-Сі: Приблизно вже двадцять країн визнали 1915 рік подіями, яка були геноцидом вірменського народу. Але серед цих країн немає України... Чи намагається вірменська громада України домогтися аби й Україна визнала ті події геноцидом?

Якщо двадцять країн вже визнали, то чому би не визнати і Україні? Але річ у тім, що все впирається в політику. Туреччина - це потужна країна, з потужними ресурсами. Легше посваритися з вірменами, аніж з турками. Тому все це не так просто. Але все ж таки, якщо двадцять країн визнало ті події геноцидом, то чому б не визнати їх такими й Україні? Роман Балаян

Роман Балаян: Я не думав про це, чесно кажучи. Не думав. Хотілося б - якщо двадцять країн вже визнали, то чому би не визнати і Україні? Але річ у тім, що все впирається в політику. Туреччина - це потужна країна, з потужними ресурсами. Легше посваритися з вірменами, аніж з турками. Тому все це не так просто. Але все ж таки, якщо двадцять країн визнало ті події геноцидом, то чому б не визнати їх такими й Україні? Але радити щось Україні, а тим більше наполягати на цьому - це думаю, що це правильно. Це справа самих українців і українського уряду.

Бі-Бі-Сі: Тобто українські вірмени не лобіюють визнання з боку Києва?

Роман Балаян: Я не в курсі. Я живу самостійним життям поза громадою. Може вони й займаються цим. Але я ще раз кажу, що мені як вірменину, звичайно, було би приємно, аби й Україна визнала. Але не в піку Туреччині - у мене немає жодної внутрішньої агресії щодо сучасної Туреччини. Але як історичний факт ті події мають бути визнані. Але, гадаю, Україні сьогодні немає діла до цього - є маса внутрішніх проблем і незакінчених політичних тілесних рухів, які ще треба завершити. Але в Америці немає єдності - президент Буш проти, вважаючи що це рішення може зіпсувати стосунки з Туреччиною. Якби Америка виступила одним голосом - це би мало вплив на багато інших країн, можливо й Україна по іншому подивилася б на це.

Бі-Бі-Сі: Україна вже багато років намагається заручитися міжнародною підтримкою в справі визнання Голодомору геноцидом українського народу. Ви цим зусиллям співчуваєте?

Роман Балаян: Звичайно, звичайно. Я тільки думаю, що ці справу треба трохи не так подавати, бо Росія виступає проти цього, бо це подається ніби якби проти Росії - та не треба так, це просто як факт історичний тоді і Росія сама визнає, й інші визнають. Можливо, не ті люди пропонують визнання. Можливо, не тими словами. Я вважаю, що сволоти в світі не має - з усіма можна розмовляти й переконувати нормальною мовою. Тим більше в питанні Голодомору. Шрами й болі історії не можна забувати.